Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Екс-спікер ВР Володимир Литвин розповів, чому Кучма не збирався передавати владу Януковичу

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Володимир Литвин розповів про те, що

1) в апараті ВР спотворюють тексти законів

2) власники ФПГ зацікавлені у дострокових виборах

3) Віктор Пінчук не фінансує блоку Литвина

4) ступінь доктора наук коштує $50 тис.

Лобістська кухня

До кого частіше звертаються лобісти — до спікера ВР чи до голови президентської адміністрації?

— На президента лобісти зазвичай виходять не через керівника його адміністрації, а через інших осіб. Великі бізнесмени можуть звернутися напряму. Принаймні так було раніше, зараз систему, здається, змінено. Відразу після помаранчевої революції деякі діячі вважали, що після напруженої боротьби виграли цілу країну. Час засвідчив, що вони помилилися.

Хто саме з депутатів може гарантувати замовникам прийняття тих чи інших законопроектів?

— У кожній фракції є впливові люди — політичні лідери, великі бізнесмени тощо. Дуже часто фракції підтримують одна одну під час голосування лобістських законопроектів — це своєрідний політичний бартер. Але такий шлях лобіювання дуже дорогий. Дешевше працювати з депутатами на рівні комітетів ВР, які готують той чи інший проект до того, як він потрапляє до сесійної зали парламенту. А під час розгляду законопроекту депутати зазвичай голосують за вказівкою когось із політичних лідерів, вкрай рідко хтось вчитується і замислюється над тим, за що голосує. Ось це набагато більша проблема, ніж лобізм, з погляду якості законотворчої діяльності. До речі, справжні фахівці-депутати не завжди тиснуть на кнопки за вказівками.

— Я все розумію... Але не повинен бізнесмен бути міністром

— Коли вони просто сидять праворуч від головуючого — мінімальна. Але за відсутності спікера його заступник, який веде засідання, може чимало: наприклад, на прохання когось із депутатів невідкладно поставити на розгляд те чи інше питання. Якщо більшість у залі до цього підготовлена, певний проект вноситься до порядку денного, апарат екстрено готує відповідні документи і протягом кількох годин законопроект приймають.

Чому тексти законів, які подають до президента на підпис, не завжди відповідають тим, за які голосують народні депутати?

— Це серйозна проблема, яка, наскільки мені відомо, мала місце, коли ухвалювався закон про Кабмін, а також приймалися зміни до Земельного кодексу та закону про держзакупівлі. Але я б не сказав, що вона свідчить про корупцію в парламенті. Іноді під час розгляду законопроектів у сесійній залі поправки до них приймають з голосу. Зазвичай таке відбувається, коли група депутатів, чиєї підтримки не вистачає для проходження законопроекту, наполягає на внесенні певних уточнень. Потім люди, які готують остаточний текст закону, вивчають стенограму засідання і коригують документ. Зрозуміло, що при цьому можуть допускати помилки: неправильно розставити коми, пропустити якесь слово, змінивши суть закону. Голова ВР фізично не може вивчити всі стенограми засідань, але навряд чи свідомо підписуватиме спотворений закон, адже до цього документ візують близько десятка керівників різних служб апарату ВР (якщо прийняття закону ініціював уряд, то ще й представник профільного міністерства).

Тобто структури, зацікавлені у спотворенні змісту того чи іншого закону, домовляються спочатку з депутатами, щоб вони вносили поправки з голосу, а потім з апаратом ВР?

— Не думаю, що це поширена практика. По-перше, стенограма засідання оприлюднюється на сайті ВР. По-друге, працівники апарату не підуть на явні зловживання, адже у випадку проведення внутрішнього розслідування буде неважко відшукати крайнього. Загалом з погляду лобіста легше і безпечніше домовитися з впливовими депутатами про внесення змін до законопроекту на етапі його підготовки.

До вас зверталися з такими пропозиціями?

— Ні, але я не стверджую, що не ставив на голосування законопроектів, які не сприймав за їхній лобістський характер. Понад те, часто в процесі розгляду того чи іншого документа (наприклад, закону про захист вітчизняного автомобілебудування) спостерігав, як депутати проводили роботу зі своїми колегами, щоб переконати їх підтримати законопроект.

Еволюція олігархів

Чи можливо, на ваш погляд, у принципі відокремити бізнес від влади в Україні?

— Навряд чи, потрібно шукати варіанти цивілізованого співіснування. Зараз ситуація така, що великий бізнес ототожнює себе з владою. Це, звичайно, ненормально, але очікувати, що завтра ситуація зміниться, — це все одно, що жити ілюзіями. Коректніше ставити питання про відокремлення бізнесу від державного управління — бізнесмен не повинен бути міністром. Хоча цілком зрозуміло, що сучасним світом правлять корпорації. Росіяни, усвідомивши це, останніми роками шаленими темпами зміцнюють позиції власних ТНК, насамперед Газпрому, який здійснює неприховану експансію на зовнішні ринки. Наші ж корпорації використовують владу, як заманеться, і живуть одним днем, точніше від виборів до виборів.

Хіба нинішні олігархи не народжені системою Кучми?

— Певною мірою. Більшість представників великого бізнесу справді починали з управління держпідприємствами, які вони доводили до банкрутства, а потім купували за безцінь. Так люди, які ще вчора були ніким, стали всім у цій країні. Зрозуміло, що процес первісного накопичення був незаконним у всіх країнах, але ж наші олігархи повинні визнати (хоча б внутрішньо) свою неправедність і змінити світосприйняття. Інакше ми приречені блукати по колу перерозподілу власності за допомогою держави.

Як ви вважаєте, наскільки великий бізнес зацікавлений у продовженні ринкових реформ?

— Більшість зацікавлена. Інакше власники фінансово-промислових груп були б проти дострокових виборів до Верховної Ради. Про податкову, земельну або тендерну реформу, на жаль, поки що не йдеться, але олігархи зацікавлені у політичній стабільності, у створенні системи стримування і противаг, у судовій реформі. Цього не врахували ті політики, які швидкими темпами почали стягувати владні повноваження до одного центру. Великий бізнес прагне легалізуватися, про що свідчить масовий продаж українських банків. Ніхто вже не запитає, наприклад, усім відомих банкірів про джерела походження їхніх капіталів — після продажу фінустанов вони освячені й захищені нормами міжнародного права... Загалом у середовищі олігархів відбуваються переоцінка цінностей, переосмислення пройденого шляху. Один український мільярдер якось розповів, що йому потрібно $2 тис. на день, щоб нормально почуватися, тобто до кінця життя приблизно $50 млн. Зробивши такі розрахунки, олігарх зайнявся благодійністю. На деяких підприємствах він планує збільшити питому вагу зарплати в структурі собівартості продукції. У середньому цей показник в Україні просто мізерний — 8%.

Розповідаючи про благодійника, ви мали на увазі Віктора Пінчука?

— Ні, йдеться про іншу людину.

Чи справді пан Пінчук фінансував ваш блок на попередніх виборах до ВР?

— Ні, ми фінансували кампанію виключно своїми силами.

Хто фінансує ваш блок зараз?

— На жаль чи, навпаки, на щастя, більшість людей, які фінансували блок 2006 року, не увійшли до наших списків. Взагалі ми не залучатимемо великий бізнес, а зробимо ставку на регіональних лідерів, добре відомих виборцям. Я особисто зустрічаюся з людьми, артистів із собою не вожу, тому кошторис кампанії незначний.

Тест на протест

Ви свідомо подалися до публічної політики у 2002 році?

— Мені запропонували очолити блок «За Єдину Україну!», в якому було чимало яскравих особистостей, що не могли домовитися, хто буде № 1. Президент Леонід Кучма пообіцяв мені, що після закінчення виборчої кампанії я повернуся до виконання обов’язків голови АП. Але я добре знав, що Кучма може працювати з однією людиною не довше ніж півтора-два роки. Згодом дізнався про звільнення-призначення в Адміністрації, зроблені без моєї згоди, прочитав інтерв’ю Кучми, де він казав, що мене очікує кар’єра у ВР, і звільнився за власним бажанням. Хоча думав тоді: «Навіщо мені все це потрібно?». У розпал баталій навколо крісла спікера ВР IV скликання я відверто говорив, що воно мені не дуже-то й потрібне. Не надто приємно, коли ключові політики, з одного боку, дивляться на тебе, як на класового ворога, а з іншого — як на політичного конкурента. Але зрештою зі мною вчинили за принципом «виживе — добре, ні — так тому й бути». Я не лише вижив, а й спробував вивести ВР з-під зовнішнього впливу.

Чому президент Кучма вибрав собі в наступники Януковича, а не Ющенка?

— У відповіді на це запитання є три складові. Перша — чинники, пов’язані з самим Віктором Андрійовичем. Друга — позиція людей у команді Леоніда Даниловича. Третя — плани на майбутнє самого Кучми... Віктора Федоровича Януковича проголосили кандидатом у президенти наступного дня після провалу голосування за внесення змін до Конституції. Але насправді ніхто нікому не збирався передавати владу, просто на певному етапі події вийшли з-під контролю.

Тобто донецька еліта переграла Кучму?

— У 2004 році донецька еліта грала за правилами, які визначали на вул. Банковій. Хоча я не думаю, що хтось тоді когось переграв, врешті-решт бурхливий кінець виборчої кампанії засвідчив, що всі переграли самих себе. Напередодні виборів люди прагнули змін, чекали завершення епохи Кучми, пов’язували з цим вирішення власних проблем.

Ціна думки

Навіщо ви звинуватили керівництво уряду в бажанні усунути вас з посади голови спостережної ради АН України?

— Ще на початку року Кабмін без нашого відома прийняв низку рішень щодо АН, я подав прем’єру заяву про відставку, але мене попросили утриматися від цього кроку, щоб не загострювати ситуацію. Я сприйняв наведені мені аргументи, але днями випадково дізнався про те, що Кабмін формуватиме нову спостережну раду... Щоправда, зараз цю ініціативу призупинено, але деяким урядовцям не дає спокою вітчизняна освіта, зокрема питання контролю над КНУ імені Тараса Шевченка.

Цікавлять надходження від абітурієнтів?

— Я не зводив би проблему до цього рівня. Швидше йдеться про вплив інтелектуальних кіл на громадську думку, зокрема в політичних питаннях.

Торік ви визнали, що ступінь доктора наук оцінюється в Україні у $50 тис. Ціни зросли?

— Замовні роботи готують інтелектуальні наймити, і я їх не засуджую, адже мислячих людей держава кинула напризволяще, ось вони й заробляють на бажанні певних осіб купувати наукові ступені заради престижу. До речі, в Україні ситуація виглядає ще більш-менш пристойно. У РФ, наприклад, працюють цілі структури, які пропонують дисертації «під ключ».

Який відсоток з вказаної вами суми йде до працівників Вищої атестаційної комісії?

— Якщо дисертація виконана сумлінно, провести її через ВАК — справа техніки. Комісія не зможе виловити підробку в тому валі робіт, який проходить через неї щороку. ВАК до таких оборудок не має жодного стосунку.

Як вам вдалося влаштуватися помічником ректора відразу по закінченні університету?

— Ректору була потрібна людина, декан історичного факультету запропонував мені піти на співбесіду. Я пішов, мені доручили підготувати виступ перед колективом університету з нагоди 9 травня. Коли ректор ознайомився з результатом моєї роботи, то, хоч як дивно, схвалив його. Мені запропонували працювати помічником ректора і водночас викладати на історичному факультеті, адже ставки «помічник ректора» тоді не було, вона з’явилася приблизно через рік.

Чому ви проміняли наукову кар’єру на політичну?

— Причина переходу на нову роботу прозаїчна — 12 років я мешкав у гуртожитку, мені запропонували перейти до Міносвіти, де була перспектива отримати квартиру, і я погодився. Потім мене запросили до апарату ЦК і пообіцяли, що точно дадуть квартиру. Так і сталося, а робота в ЦК виявилася колосальною школою.

---

Кар’єра політика

2006 р. — віце-президент НАН України

2002 р. — народний депутат, спікер Верховної Ради

1999 р. — голова АП

1996 р. — перший помічник президента

1995 р. — зампред Адміністрації президента

1994 р. — помічник президента України

1989 р. — помічник секретаря ЦК КПУ

1986 р. — начальник управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР

Серпень 1978 р. —старший методист, помічник ректора, старший викладач істфаку університету

1978 р. — закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка

1956 р. — народився в с. Слобода-Романівська (Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.)

В нього були не солодкі часи. Основних людей в міністерстві попризначав Клюєв, а на горіхи отримував Рудьковський. Він фактично був весільним генералом. Вочевидь коли йшов на цю посаду, то його сподівання були іншими. Це найкоротше моє інтерв’ю. Я записав його хвилин за 20 хвилин, Рудьковський не дав задати жодного уточнюючого запитання. Він дивився кудись у бік, тараторив, як по завченому. Але, як я зрозумів, коли розшифровував, відповідав по суті.

 

Після своєї відставки він запросив мене на «прощальну вечірку» в Карібіан-клаб. Він там зажигатєльно танцював латиноамериканські танці, був справжнім мачо. Коли я його спитав (було щось типу імпровізованої прес-конференції) куди Мороз потратив $ 20 млн. які начебто йому дали регіонали за вступ до коаліції герой програми розвів руками і сміючись заявив: «Ви ж бачите, ще не потратив».

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/3320079304.html

 

Вагонні суперечки

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Міністр транспорту Микола Рудьковський розповів, чому в Україні небезпечно літати та їздити

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Микола Рудьковський розповів про те, що

1) вітчизняним авіаперевізникам загрожує дискваліфікація

2) основні фонди Укрзалізниці зношені на 50-85%

3) уряд стримує тарифи на вантажні перевезення

4) побудувати київську кільцеву без відчуження землі неможливо

Хто відповість за «фосфорну катастрофу» у Львівській області?

— Нещодавно фахівці Мінтрансу завершили попередню технічну експертизу, і вже є підстави стверджувати, що аварія спричинена несправністю і порушенням правил завантаження жовтого фосфору в цистерну, яка першою зійшла з колії. З’ясовано, зокрема, що в місці витоку фосфору була відсутня ущільнювальна прокладка, а також не працював клапан регулювання тиску в цистерні. Можливий додатковий чинник аварії — несправність однієї ресори цистерни. Тобто є низка запитань до власника вантажу — казахської компанії.

Директор Казфосфату Кайрат Шотбаков уже відповів, назвавши закиди на адресу своєї компанії безпідставними.

— Стривайте, казахські фахівці, залучені до проведення експертизи, погодилися з цими висновками. Причин аварії, за які несли б відповідальність працівники Укрзалізниці, не виявлено. Експерти ретельно проаналізували, чи змінилася ширина колії внаслідок аварії, і встановили, що залізничне полотно було у нормальному стані. Робота комісії триває, фахівці Новосибірського державного університету шляхів сполучення уточнюють певні нюанси. Мінтранс призупинив перевезення жовтого фосфору територією України до остаточних висновків.

На підставі чого віце-прем’єр-міністр Кузьмук заявив, що представників української сторони, винних у катастрофі, буде покарано?

— Вочевидь, він ще не встиг ознайомитися з висновками експертів.

Хто ініціював відправку цистерн назад до Казахстану?

— Власник вантажу, він же взяв на себе зобов’язання щодо транспортування фосфору територією Росії та Казахстану. Питання відправки цистерн до Польщі навіть не обговорювалося.

Таким чином, напевно, сховали кінці в воду?

— Відповідь на це запитання виходить за межі компетенції української сторони.

Після низки аварій на Укрзалізниці ваші політичні позиції ослабли. Що будете робити?

— В транспортну сферу протягом 15 років не робили серйозних капіталовкладень: у середньому по галузі основні фонди зношені на 50-85%. Якщо орієнтуватися на встановлені нормативи, то 7 тис. км колії вже давно треба відремонтувати. Фактично відповідні шляхи взагалі не можна експлуатувати. Приблизно така сама ситуація і з парком техніки: термін експлуатації не лише транспортних, а й багатьох пасажирських вагонів давно перевищено. Не випадково Укрзалізниця планує придбати цього року в 25 разів більше вантажних вагонів, ніж минулого, у 3,7 разу — пасажирських, у 2,7 разу — локомотивів... Відповідні плани виконуються.

Звідки кошти на реалізацію планів?

— Беремо кредити. Позиція уряду досить жорстка — ми можемо підвищити тарифи на вантажні перевезення не більш ніж на 2-3% протягом двох місяців. Це ставить галузь у досить незручне становище і не дозволяє оновлювати основні фонди Укрзалізниці необхідними темпами...

Чи не варто переглянути, м’яко кажучи, непрозору процедуру надання знижок експедиторським компаніям?

— Така робота ведеться. Паралельно ми завершили підготовку до отримання кредиту на $550 млн від Barclays Bank, гроші плануємо спрямувати на ремонт колій, закупівлю вагонів тощо. До кінця року буде завершено перший в історії Укрзалізниці аудит, який проводить одна з компаній великої четвірки, і ми відповідні кошти отримаємо. Зверніть увагу: без надання держгарантій.

Тобто під заставу майна Укрзалізниці?

— Під чесне ім’я, підтверджене відповідним кредитним рейтингом, і фінансові плани. Про заставу рухомого чи нерухомого майна не йдеться. Але кредити — це не вихід. Потрібно проводити реформування галузі. Кабмін уже розробив і затвердив зміни до закону про залізничний транспорт, які дозволили б приватним компаніям інвестувати в закупівлю локомотивів і вагонів (це знизило б фінансове навантаження на державу щонайменше на 40%), але останні політичні події заблокували наші напрацювання. Це дуже прикро, адже було бажання, щоб до Євро-2012 територією України ходили швидкісні потяги. Я підкреслюю: не швидкі, а швидкісні — такі, що пересуваються зі швидкістю 200-220 км/год. Відповідну програму Мінтранс презентує до кінця року, поки що можу лише припустити, що такі колії поєднають Київ з Дніпропетровськом, Донецьком, Харковом, Одесою та Львовом.

Уточніть, як саме переглядають знижки, які надає Укрзалізниця експедиторам?

— Прив’язка знижок до обсягів перевезень — це застаріла практика. Персоніфікованих пільг, між іншим, компаніям не надають у жодній країні СНД. Сподіваюся, що після створення у Мінтрансі департаменту залізничного транспорту і чіткого розмежування функцій його і Укрзалізниці ми запровадимо нові системи знижок, прив’язані до типів продукції та маршрутів її перевезення. До речі, окрема проблема — встановлення транзитних тарифів. Мушу визнати, що держава майже не контролює цього процесу. Деякі компанії перевозять вантажі за цінами позаминулого року на підставі сумнівних судових рішень. Ця проблема розглядалася на засіданні Кабміну, і було ухвалено політичне рішення: викорінити зловживання, інакше Укрзалізницю рано чи пізно очікує колапс.

Хто контролює керівництво Укрзалізниці?

— Згідно з рішенням Кабміну, гендиректора Укрзалізниці, його заступників та керівників регіональних підрозділів призначає уряд. Фінплан розвитку підприємства-монополіста узгоджується з Мінтрансом і затверджується на засіданні Кабміну. Висновки робіть самі.

Чому призупинено будівництво залізничного мосту через Дніпро у Києві?

— Це зробили мої попередники, я відповідні роботи відновив.

Екс-міністр транспорту Віктор Бондар стверджує, що це ви призупинили роботи...

— Віктор Бондар робить заяви, що не відповідають реальності... У 2008 році ми плануємо ввести залізничну частину мосту в експлуатацію. Відповідні роботи фінансує Укрзалізниця, її коштом буде добудовано і новий залізничний вокзал на Дарниці. Якщо бути гранично точним, ТЕО відповідних проектів уряд розглядатиме на найближчому засіданні. Але було б непогано, якби Укрзалізницю підтримала столична влада. Через зволікання з проведенням робіт і доданням до проекту додаткових транспортних розв’язок його кошторисна вартість зросла, і потрібно вирішити принципове питання: хто фінансуватиме будівництво автомобільних розв’язок? Ціна питання — понад $1 млрд, яких в Укрзалізниці немає. Зараз ми розробляємо певні пропозиції, щоб залучити інвесторів, але для цього, знову ж таки, потрібен консенсус з київською мерією.

Чому Мінтранс призупинив дію сертифіката експлуатанта Середземноморським авіалініям?

— Ніхто не намагається викинути UM-Air з ринку. Ми хочемо, щоб ця авіакомпанія, як і інші, до яких висунуто певні претензії, усунула недоліки у своїй роботі. Зараз UM-Air, попри те що Державна авіаційна адміністрація виявила грубі порушення в організації польотів, продовжує працювати на підставі рішення суду. Понад те, суд заборонив здійснювати подальші перевірки Середземноморських авіаліній, хоча було встановлено, що пілоти цієї компанії працювали понад 8 годин (тобто з перевищенням норми), UM-Air порушувала вимоги щодо злітної ваги (підвищувала ризики катастрофи) тощо.

Німеччина та Італія відмовили Середземноморським авіалініям у доступі до повітряних просторів... До речі, грубе втручання у виконання функцій Державної авіаційної адміністрації може спричинити виникнення проблем у всіх вітчизняних авіакомпаній (аж до заборони міжнародних польотів), якщо Європейське агентство з безпеки польотів після проведення перевірки зробить висновок, що контроль за дотриманням правил безпеки авіаперевезень в Україні є недостатнім.

Ця проблема обговорювалася на засіданні уряду, який доручив Мін’юсту вивчити правомірність рішення суду, звернутися до Ради юстиції з вимогою дати оцінку і визначити ступінь відповідальності судді за це рішення, а до Генпрокуратури — з вимогою його оскаржити. Характерно, що саме на літаку UM-Air ледве не потрапив у катастрофу міністр закордонних справ Арсеній Яценюк. Під час польоту було грубо порушено правила реагування на позаштатну ситуацію: після поломки двигуна літак мав сісти протягом години, натомість пілоти дотягнули до Борисполя.

А коли, до речі, розморозять проект побудови нового терміналу в Борисполі?

— Проект не заморожено. Уряд Японії надав відповідний кредит, а ми, попри тиск, розібралися з питаннями землевідведення, закінчили тендерну передкваліфікацію, і найближчим часом буде оголошено конкурс на виконання робіт. Зараз обговорюємо з японськими колегами можливість реалізації ще одного проекту — побудови мосту в Миколаєві.

Чому ціни на внутрішньому ринку авіаперевезень України вищі, ніж на зовнішніх?

— Одна з основних причин — дефіцит літаків. Вирішити цю проблему може створення державної лізингової компанії, два літаки ми вже замовили, а восени, якщо уряд працюватиме далі, буде замовлено третій. Підрядчик — АНТК ім. Антонова. До речі, ми готуємося до «відкритого неба» з Євросоюзом, тобто незабаром на ринок України вийде багато авіакомпаній. Мені хотілося б, щоб конкуренцію їм склали наші гравці, наприклад, у формі альянсу.

Як будуватимуть нову кільцеву навколо Києва, якщо більшість приміської землі вже перебуває у приватній власності?

— Така проблема справді є актуальною, але існує й цивілізований спосіб її вирішення — законодавче врегулювання механізму відчуження землі для суспільних потреб. Парламент ухвалив відповідний закон, а президент, на жаль, його не підписав.

Навіщо відновили ДК «Укрморпорт», яка раніше акумулювала відрахування портів на держзакупівлі і, м’яко кажучи, неефективно розпоряджалася відповідними коштами?

— Формування концерну з такою самою назвою жодним чином не передбачало повернення до якихось схем. На мій погляд, Укрморпорт має стати координаційним центром із залучення інвестицій за умови збереження здорової конкуренції між портами. Якщо ми хочемо посилити їхню конкурентоспроможність, то маємо сприяти їх спеціалізації, координації роботи із залізничними та автомобільними перевізниками, контейнерними операторами тощо. Порти в Україні державні, і з погляду власника ненормальною є ситуація, коли кожен порт гне свою лінію на міжнародному ринку, внаслідок чого програють усі. На жаль, не всі в уряді поділяють мої погляди на Укрморпорт.

---

Кар’єра міністра

2006 р. — міністр транспорту

2002 р. — народний депутат

2001 р. — перший секретар Чернігівського обкому СПУ

1998 р. — заступник голови правління АТ «Укргазпром», пізніше — заступник гендиректора ДК «Торговий дім» НАК «Нафтогаз України»

1996 р. — директор Держінвесту України

1994 р. — головний консультант Адміністрації президента

1990 р. — закінчив школу бізнесу при МДІМВ, працював в Австрії

18 грудня 1967 р. — народився в с. Старий Биків (Чернігівська обл.)

Сфера впливу

Реформа в борг

Спілкувався Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

На роздержавлення ЖЕКів міністр ЖКГ Олександр Попов планує витрачати 8 млрд грн щороку

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Олександр Попов розповів про те, що

1) реформування ЖКГ коштуватиме 86 млрд грн

2) передасть комунальні підприємства у концесію

3) став мером, не витративши жодної копійки

4) в нього нормальні стосунки з Костянтином Жеваго

Квартирне питання

До 2012 року МінЖКГ планує освоїти 86 млрд грн. На фінансування яких проектів спрямують такі колосальні кошти?

— Кошти підуть на реформування системи ЖКГ. Але 86 млрд грн — це та сума, на яку ми хотіли б розраховувати (третина — бюджетні асигнування, інше — позикові кошти). Цього року, наприклад, нам виділили 4 млрд грн з урахуванням субвенції на розвиток територій. Проте освоєння коштів не є самоціллю, головне завдання — розвиток ринкових відносин у ЖКГ. Ми маємо створити систему, за якої всі без винятку послуги мешканцям надавали б приватні структури.

І коли, за вашими розрахунками, буде приватизовано ЖЕКи?

— Важко сказати. Зараз житлово-комунальні підприємства більш-менш ефективно працюють лише в столиці й містах на кшталт Іллічівська, Славутича та інших, які мають потужні й стабільні джерела наповнення бюджетів. У зв’язку з цим ми розбили всі міста країни на чотири групи: до першої включили населені пункти, які братимуть участь у пілотному проекті з реформування ЖКГ (у цьому випадку ми розраховуємо на результат протягом двох років), друга група — це більшість міст України, третя — дрібні населені пункти, невелика частина населення яких користується житлово-комунальними послугами, четверта — найпроблемніші міста, розташовані переважно у депресивних регіонах. Наше першочергове завдання — відремонтувати об’єкти: без цього громадяни не створюватимуть об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які мають прийти на зміну ЖЕКам. Було б непогано, якби держава виділяла на відповідні проекти 8 млрд грн щороку. Самотужки органи місцевого самоврядування ніколи не вирішать проблеми ЖКГ.

Чи не простіше заборонити органам місцевого самоврядування передавати в оренду об’єкти комунальної власності та приймати рішення про землевідведення до розв’язання проблем ЖКГ?

— (Посміхається.) Ми вирішили піти іншим шляхом: фінансуватимемо проекти тільки тих місцевих рад, які виконуватимуть наші вимоги.

Уточніть, які саме вимоги висуває міністерство?

— Цей механізм абсолютно новий для України, він ще остаточно не відпрацьований.

Хто гарантує, що кошти, які ви розподілятимете, витрачатимуть за призначенням?

— Окрім прямого державного фінансування ми залучатимемо гроші донорських організацій (зокрема, фонду «Відродження» і Тасіs), гранти посольств, реалізовуватимемо програми здешевлення банківських кредитів бюджетним коштом тощо. Таким чином корупційні ризики буде мінімізовано.

Конкретизуйте, яким буде механізм переходу ЖЕКів з комунальної форми власності у приватну?

— ОСББ мають бути окремими юридичними особами, уповноваженими самостійно обирати підрядчиків з надання житлово-комунальних послуг. Досвід показує, що ОСББ віддають перевагу приватним структурам, які працюють якісніше, ніж комунальні...

А скільки ОСББ вже створено в Україні?

— Цей процес пробуксовує, причина тривіальна — відсутність фінансових стимулів. Але з 1 січня 2008 року уряд планує виділяти місцевим радам кошти на ремонт житлових фондів лише за умови створення ОСББ у певному регіоні. Точніше, ці кошти у формі державних грантів передаватимуть на баланси ОСББ, орієнтовний ліміт — 40-50 грн з розрахунку на квадратний метр житлової площі. Сподіваюся, цього цілком вистачить, щоб ОСББ мали можливість оплатити послуги ремонтних організацій. Відповідні проекти — клондайк для бізнесу, адже ремонтні послуги — це не будівництво, їх надання не вимагає закупівлі дорогої техніки... Щоправда, відповідну програму (близько 12 млрд грн до 2012 року) ще має затвердити ВР, але ваші читачі цілком можуть сприймати мої слова як ринковий сигнал. До речі, у Комсомольську, де я донедавна працював мером, ми створили 17 ОСББ і на цьому зупинилися — не хотіли обманювати людей і обіцяти їм кошти, яких у нас не було.

Чи готова держава до того, що ОСББ очолять люди, пов’язані з місцевою владою і керівництвом комунальних підприємств...

— Я зрозумів ваше запитання. Досвід Польщі показує, що ОСББ, які очолили непідготовані й невідповідальні люди, зазнали суттєвих втрат. Ми цей досвід врахували і хочемо започаткувати велику освітню програму з підготовки керівників ОСББ, залучивши до неї як спеціалізовані державні інститути, так і приватні установи...

Вибачте, але все це схоже на підготовку схеми освоєння бюджетних коштів, після реалізації якої громадяни опиняться один на один з комунальними проблемами...

— Гадаєте, буде краще, якщо держава зберігатиме status quo або продаватиме нежитлові приміщення багатоквартирних будинків на аукціонах?.. Хай там як, а державі не слід зарегульовувати цю сферу. Місце ЖЕКів у перспективі можуть посісти не лише ОСББ, а й керуючі компанії, які також користуватимуться послугами приватних структур: одне підприємство обслуговуватиме ліфти, друге вивозитиме сміття, третє прибиратиме прилеглі до будинків території тощо.

Високий старт

Чи відчутний попит на приватизацію комунальних підприємств з боку потенційних інвесторів?

— Протягом трьох тижнів після мого призначення на посаду міністра і до видання Указу про розпуск парламенту я щодня приймав делегації від іноземних компаній і фінустанов, так чи інакше зацікавлених у реалізації проектів, пов’язаних з ЖКГ України. Зараз активність інвесторів дещо знизилася, але вони уважно спостерігають за розвитком ситуації загалом і нашими ініціативами зокрема.

Вам не здається, що жоден бізнесмен не ризикне інвестувати кошти в комунальні підприємства, доки не буде впевнений, що мешканці своєчасно сплачуватимуть квартплату?

— Слушне запитання, але воно швидше політичне, ніж економічне. Неплатоспроможним мешканцям має допомагати держава, а до свідомих неплатників застосовувати жорсткі санкції, інакше ми ніколи не розірвемо порочне коло неплатежів.

Чому Кабмін затвердив тарифні нормативи з урахуванням втрат води на шляху від постачальників до споживачів?

— Водоканали справді отримали право перекладати на споживачів до 20% збитків від втрати води через незадовільний стан систем постачання. Якщо відповідну норму скасувати, то комунальні підприємства опиняться в дуже скрутному фінансовому становищі... Але ніхто не заперечує, що законодавство, яке регулює порядок встановлення комунальних тарифів, треба вдосконалювати. Своє бачення цього процесу уряд вже втілив у відповідному проекті закону.

Але необхідно розуміти, що нормативне регулювання тарифів і поліпшення стану комунікацій — це дещо різні речі. І цю проблему держава не вирішуватиме самотужки. Я, зокрема, спілкувався з керівниками водоканалів, мені розповідали, що термін окупності сучасної технології у сфері комунікацій не перевищує 8 місяців. Відповідно міністерство підготувало окрему програму здешевлення кредитів бюджетним коштом на кшталт тієї, яка вже реалізується в АПК.

Понад те, наближаються до завершення переговори зі Світовим банком, у якого ми плануємо позичити $140 млн на реконструкцію підприємств водопостачання у понад 30 містах України. Ці гроші хочемо взяти під 6% на 20 років з п’ятирічною відстрочкою виплати відсотків. Кредит обслуговуватиме сам себе!.. Загалом якщо комунальні підприємства є прибутковими, то їх доцільно підтримувати за рахунок здешевлення кредитів, інакше краще приватизувати.

А хто ж, вибачте, купуватиме збиткові підприємства?

— Парадоксально, але інвесторів цікавлять саме такі підприємства. У ЖКГ дивна специфіка: що гірша ситуація на підприємстві, то швидше його можна модернізувати й окупити інвестиції. Проблема в тому, що ні в уряду, ні в органів місцевої влади немає вільних коштів. На мій погляд, найкраща форма часткового роздержавлення, приміром, водоканалів — концесія, але перш ніж її застосовувати, потрібно провести фінансовий і технічний аудит відповідних підприємств. Крім того, необхідно також знайти баланс інтересів між інвесторами та місцевою владою, яка встановлюватиме комунальні тарифи. На мій погляд, рентабельність концесійних підприємств (насамперед водоканалів і теплокомуненерго) не повинна перевищувати 6-10%.

Особиста справа

Чим займалися, працюючи в КДБ?

— Цікавими речами, пов’язаними з економікою. Деталізувати не можу.

Чому проміняли службу в органах на роботу в будівельній компанії?

— Я фаховий інженер-будівельник. Працюючи в органах, шість років жив у гуртожитках у Полтаві, і коли в мене народилася друга донька, то прийняв пропозицію стати віце-президентом концерну, який добудовував новий будинок у моєму рідному Комсомольську.

Як стартувала ваша політична кар’єра?

— Балотуватися на посаду міського голови не збирався, підштовхнув керівник. Визначальну роль відіграли авторитет органів (тоді ще досить високий) і мій вік, за посаду я боровся під гаслом «Молодому місту — молодого мера». Перша виборча кампанія коштувала мені лише 500 грн, будівельники надрукували листівки, я пішов і отримав 90% голосів. А на останні вибори взагалі не витратив жодної копійки: у мене не було конкурентів, і я не займався агітацією, щоб не бути звинуваченим у використанні адмінресурсу.

Що пообіцяли керівництву компанії, яке висунуло вас у мери?

— Комсомольськ — монопрофільне місто, третина працездатного населення працює на ГЗК, керівники якого завжди тиснули на міську владу... Люди, які мене висували, прагнули не втратити своїх позицій і збільшити обсяги будівництва в місті. Спочатку я виконував ці обіцянки, але коли країну охопила економічна криза, будівельні роботи законсервували. Хоча з керівництвом ГЗК вдалося знайти спільну мову ще задовго до цього.

З ким ви співпрацювали після приватизації ГЗК — з директором чи власником?

— З директором, оскільки він працює і мешкає у Комсомольську. Але з Костянтином Жеваго у мене нормальні ділові стосунки. За роки незалежності ГЗК і місто разом з ним пережили чимало складних моментів, влада завжди була зацікавлена в тому, щоб підприємство мало можливість стабільно працювати. Але після того, як мене призначили міністром, ми з Жеваго бачимося вкрай рідко.

---

Кар’єра міністра

2007 р. — міністр з питань ЖКГ

1994 р. — мер м. Комсомольська

1993 р. — начальник відділу маркетингу, віце-президент компанії «Інкомбуд»

1987 р. — служба в КДБ, згодом — у СБУ (підполковник запасу)

1986 р. — виконроб РБУ Полтавського гірничо-збагачувального комбінату

1984 р. — майстер тресту «Кременчукрудбуд»

1982 р. — закінчив Тюменський інженерно-будівельний інститут, служба в армії

1960 р. — народився у Кривому Розі

Цього разу Яценюк зняти своє інтерв’ю не просив, був класним пацаном, хоч до рани прикладай.

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/3020079218.html

Майстер на всі крісла

Розмовляли Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, фото Наталії БОРЗОВОЇ

Міністр закордонних справ Арсеній Яценюк переконаний, що імпортерам простіше домовитися з митниками, ніж лобіювати зниження тарифів

10 секунд на Читання:

В інтерв’ю Контрактам Арсеній Яценюк розповів про те, що

1) в Україні, на жаль, відсутня культура лобізму

2) торгові місії — це парафія Кінаха

3) консультується з керівниками спецслужб

4) МЗС нагадує йому НБУ

Свій серед чужих

Важко працювати в МЗС?

— (Сміється.) Переходимо до наступного запитання.

Ви відчули, що в МЗС недолюблюють некадрових дипломатів?

— Скажімо так, місяців зо два я і працівники апарату міністерства працювали в різних темпах і дещо на різних хвилях, зараз ми синхронізувалися. А взагалі лише в чотирьох європейських країнах МЗС очолюють кадрові дипломати (проте майже у всіх міністрів, як і у мене, є юридична освіта). Рано чи пізно МЗС України мав очолити не дипломат. До речі, міністерство мені чимось нагадує Нацбанк. Зовнішні відносини, як і гроші, не люблять зайвої метушні, будь-який крок має бути виваженим.

Ви реалізували ідею перевірити рівень IQ підлеглих?

— За моїм дорученням дипломатична академія розробляє тести, але за великим рахунком у них вже немає потреби. Я і так зрозумію, хто з підлеглих чого вартий, але вчусь у них так само, як і вони в мене. Проблема полягає в тому, що дипломатичний корпус старіє, випускники КІМВ або не бажають іти до нас (бо батьки роблять їм цікавіші пропозиції), або ми не хочемо їх брати.

Загалом за всю історію МЗС лише 300 випускників КІМВ влаштувалися до міністерства — це 14% загального складу. В нас може працювати будь-яка людина з вищою освітою: краще юристи чи економісти-міжнародники. Головне, щоб заповнення вакансій було прозорим, тому одним із моїх перших рішень і було підпорядкувати кадрове управління безпосередньо собі.

Тепер до мене щодня хтось звертається з проханням когось кудись призначити або відрядити, а я кажу, що сам ці питання не вирішую, і відправляю прохачів до кадрової комісії МЗС. Було вкрай важливо зламати систему працевлаштування за дзвінками. Бо черга охочих їхати за кордон є, а фаховості людям не вистачає.

Кістяк дипломатичної служби — це десять-двадцять осіб, приблизно стільки само справжніх профі в центральному апараті. Хоча загалом заробляють українські дипломати небагато, посли, наприклад, отримують $3-4,5 тис. на місяць залежно від країни перебування.

З ким виникло більше проблем — з працівниками посольств чи з працівниками апарату?

— Я людина гнучка, і налагоджувати стосунки мені неважко, можу це робити якщо не миттям, так катанням. Але ж з усіма не домовишся, якщо хтось не виконує обіцянок — можна зробити й організаційні висновки.

Скільки зараз центрів впливу на закордонних дипломатів?

— Перший місяць після мого призначення було два з половиною...

Можете їх назвати?

— Не хочу, вже вибудувана вертикаль: президент впливає на міністра закордонних справ, а я на дипломатів. При цьому МЗС не ізолюється від галузевих міністерств, у нашій роботі поза урядом не буде жодного сенсу, лише популізм і неприємності.

Якою мірою на вашу роботу впливає заступник голови Секретаріату Олександр Чалий?

— Питання не в персоналіях. Є певна управлінська вертикаль. Зовнішню політику України формує президент, уряд її виконує, а я забезпечую виконання... У мене з Чалим непогані стосунки, як, до речі, і з радником прем’єра паном Грищенком.

Працюючи в Секретаріаті, ви жорстко критикували уряд. Не важко було налагодити контакти з профільними міністерствами?

Критикуючи Кабмін, я ніколи не переходив на особистості

Чи вдалося вам налагодити співпрацю зі спецслужбами?

— Вони переді мною не звітують, як і я перед ними. Ми нормально співпрацюємо, і було б комічно, якби я це приховував.

А вас консультувало керівництво СБУ напередодні призначення?

— Ні, СБУ — це не КДБ. Хоча за часів перших президентів така практика існувала. Іноді я сам звертаюся по допомогу до керівників спецслужб.

Коли потрібно правильно зорієнтувати, наприклад, посла?

— Коли треба отримати кваліфіковану консультацію.

Газовий злив

Чи залучене МЗС у газові переговори з Росією?

— Не повною мірою. Триває складна дискусія між МЗС і Мінпаливенерго, урядом і президентом — ми намагаємося налагодити відносини всередині країни. Можливий формат — засідання РНБО України. При цьому проблема газу — лише одна з багатьох, є ще твели, електроенергія, транзит нафти тощо. Нещодавно разом з міністром Юрієм Бойком літали до Туркменістану, де провели низку напружених зустрічей... Моє тверде переконання — принципи енергетичної політики як складової нацбезпеки слід обговорювати в закритому режимі.

Газпром начебто законтрактував весь туркменський газ на 25 років наперед. Які результати вашого візиту до Туркменістану?

— Експерти, з якими я спілкувався, вважають, що наш візит до Туркменістану був чи не найпродуктивнішим за останні три роки. Про результати говорити зарано.

Чому РФ докладає максимум зусиль, щоб звести газові переговори до рівня суб’єктів господарювання — Газпрому, Нафтогазу та РосУкрЕнерго?

— Пряма відповідь на ваше запитання змусить мене робити резонансні політичні заяви, яких я хотів би уникнути. Можу сказати, що міжурядові домовленості між Росією та Україною про постачання і транспортування газу вигідні українській стороні. Відповідна рамкова угода ніким не скасована і не денонсована.

Чому Юрій Бойко не виконує директив президента на газових переговорах?

— За великим рахунком жодній політичній силі не вигідне послаблення позицій України в переговорах з РФ. Усі чудово розуміють, що поступитися національними інтересами можна лише один раз, на цьому можна дуже багато заробити, але знову ж таки тільки один раз, і це означатиме стратегічний програш для всіх у країні.

Після нашого візиту до Туркменістану МЗС і Мінпаливенерго вийшли на певний рівень взаємодії, зрозуміло, що жодна міжурядова угода не може бути підписана без нашої участі. Проблема полягає в тому, що на переговори на рівні суб’єктів господарювання ми не можемо впливати. Ситуація парадоксальна: міністр ПЕК не може поїхати на переговори без технічного завдання і відповідних директив, а керівництво Нафтогазу — запросто...

Словом, проблеми в газовій сфері будуть доти, доки не створять прозору схему ціноутворення, а користуватимуться дельтами між світовими та українськими цінами на газ і транзит. Україна лише тоді позбудеться політичної залежності від постачальника газу, коли почне його купувати за ціною, обчисленою за певною формулою. Це не означає, що наявна ціна нас не влаштовує, йдеться про те, що ніхто не гарантує, що завтра умови для України не зміняться.

І будь-яка політична сила, яка перебуває при владі або прагне її отримати, має усвідомити: газові схеми не є інструментом швидкого збагачення. Я уважно вивчав, як крок за кроком поступалися національними інтересами України, бачив підписи під невигідними угодами, мені відомо, хто і як їх підписував... Усе це інформація під грифом, але головне навіть не це, а те, що ще не пізно виправити ситуацію. Нафтогаз переживає не найкращі часи, наші стартові умови на переговорах з росіянами гірші, ніж будь-коли, але до колапсу ще далеко.

ТЕМні справи

Працюючи на посаді міністра економіки, ви пояснювали неефективність торгово-економічних місій України за кордоном слабким контролем з боку МЗС. Що зараз?

— Нещодавно МЗС і Мінекономіки нарешті підписали новий спільний наказ щодо ТЕМ, де чітко визначили, що вони мають робити, перед ким звітувати. Я пам’ятаю, наскільки мені свого часу було важко погоджувати з МЗС кандидатури на посади керівників ТЕМ, і ми домовилися з паном Кінахом, що місії — це його сектор відповідальності. При цьому я попередив: якщо мені посол повідомить, що керівник ТЕМ не виконує обов’язків, то я його просто відкличу із закордонного відрядження.

Функція ТЕМ — не зустрічати і проводжати міністрів закордонних справ та економіки, а супроводжувати і лобіювати інтереси українського бізнесу на території країни перебування, займатися економічним моніторингом тощо. Якщо ми цього досягнемо, ТЕМ житимуть, якщо ні, то шукатимемо інші форми захисту економічних інтересів приватних компаній. Наприклад, розвиватимемо торговельно-промислові палати, поклавши політичну підтримку важливих проектів безпосередньо на посольства.

Вам комфортніше співпрацювати з Анатолієм Кінахом, якого вважають політичним зрадником, аніж з Борисом Тарасюком?

— Давайте абстрагуємося від персоналій. Якби я стежив за тим, хто, кого і коли зрадив, то сидів би вдома і дивився б телевізор. Зараз МЗС і Мінекономіки співпрацюють плідніше, ніж раніше... Утім, мушу визнати, що бізнесмени звикли співпрацювати не з ТЕМ, а з керівництвом міністерств.

Все ж таки: чому ТЕМ працюють неефективно?

— Ми їм постійно ставимо це запитання. Іноді доходить до абсурду: запитуємо, чому вони не супроводжували той чи інший проект українських компаній, а вони відповідають, що бояться перевірок і звинувачень у корупції. І це проблема держави, в якій немає традицій і не сформована культура лобізму. Представники провідних країн світу ледве не на кожній зустрічі вмикають ноутбуки і нагадують українській владі, з ким вона не розрахувалася з ПДВ, кому заблокувала відведення земельної ділянки тощо.

Натомість нашим ТЕМ легше домовитися з іноземними компаніями і саботувати діяльність (іноді доходить і до цього), ніж реально працювати. До речі, мене свого часу дуже вразило, що при нашому Кабміні працює рада імпортерів, а не експортерів!.. (Раду експортерів було створено пізніше — у травні 2007 року. — Ред.)

Чому жодна українська компанія не отримала контракту в Іраку, хоча держава відправила туди контингент?

— Український бізнес був позбавлений політичної підтримки, у цьому випадку дотиснути питання мало змогу лише вище керівництво країни... Гадаю, це навіть не рівень міністра закордонних справ.

На кого конкретно в Україні виходять іноземні дипломати, якщо у їхніх співвітчизників-бізнесменів виникають проблеми, наприклад, з відшкодуванням ПДВ?

— Консули виходять на департамент консульської служби, посли — на керівництво МЗС, у деяких випадках — через МЗС посольства направляють ноти з проханням про аудієнцію з віце-прем’єром, прем’єром чи президентом. Служби останніх приймають рішення про доцільність та регламент тієї чи іншої зустрічі.

Камо грядеши

Чи приймуть до СОТ Україну, якщо вона не підпише останнього двостороннього протоколу з Киргизією?

— Нас прийняли б голосуванням більшості (така процедура передбачена правилами СОТ), якби суперечка з Киргизією зайшла в глухий кут, але ми вже вийшли на двосторонні домовленості.

Скільки коштуватимуть ці домовленості держбюджету?

— Україна не платитиме Киргизії грошей з метою погашення якихось міфічних боргів, уряд винайшов іншу схему.

На які поступки піде Україна, щоб створити зону вільної торгівлі з ЄС?

— Поки що готове лише попереднє техніко-економічне обгрунтування цього проекту. Перш ніж обговорювати конкретні позиції з країнами ЄС, нам потрібно проконсультуватися з бізнесом та відповідними галузевими асоціаціями. Я собі уявляю, що імпортуватимуть з ЄС до України, цікаво, що експортуватимемо ми.

Наразі можу лише запевнити, що ми захищатимемо АПК і високотехнологічні виробництва, які вдалося зберегти, насамперед космічну галузь і літакобудування. До речі, вже створено урядові робочі групи, які працюватимуть з асоціаціями виробників. Представники ради товаровиробників при Кабміні регулярно отримують інформацію про хід переговорів, для пришвидшення яких потрібен вступ України до СОТ.

Чи відчувають українські переговірники тиск з боку імпортерів?

— Ні, насправді імпортерів цікавлять не так тарифні ставки, як можливість маніпулювати цінами при ввезені продукції. Я спеціально вивчав це питання і можу впевнено стверджувати, що весь імпорт в Україну недооцінений. Навіть із Сербією ми маємо балансову розбіжність у $110 млн — це за загального обсягу торгівлі в $400 млн.

Фактично це означає, що імпортерам значно цікавіше співпрацювати з митниками, податківцями і правоохоронними органами, ніж лобіювати зниження митних тарифів. Але немає такої країни, яка стовідсотково б вирішила цю проблему. Я ретельно вивчав звіти Світового банку і зробив простий висновок: в одних країнах крадуть більше, в інших — менше. Україна належить до країн першої категорії.

Навіщо Україна запропонувала РФ альтернативну концепцію реформування СНД?

— Ми представили своє бачення цього проекту. Росія прагне зробити пріоритетом СНД гуманітарний блок, ми ж пропонуємо зосередитися на економіці: починаючи від створення транспортних коридорів і закінчуючи сертифікатами походження. На цьому етапі цінність СНД у тому, що на багатосторонньому рівні укладено низку угод, яких немає на двосторонньому рівні.

Наскільки ефективним є ГУАМ?

— Я, звичайно, хотів би, щоб Україна разом з Америкою і Мексикою входила до складу ГУАМ, але наразі це неможливо. Якщо серйозно, то Україна не є країною першої лінії геополітики, але вона і не на третій лінії. Відповідно регіональні об’єднання нам цікаві. Економічну ефективність ГУАМ можна буде оцінити, якщо вдасться реалізувати якийсь серйозний проект: наприклад, організувати поромне сполучення між Керчю та Поті.

Кар’єрне приземлення

Ви третій у десятці передвиборчого списку право-центро-лівого мегаблоку НУ-НС. Яку ідеологію сповідуєте?

— Дипломатичну. Я розумію, на що ви натякаєте, і відповім відверто: рік тому в мене було бажання йти на вибори не в блоці персоналій, а в партії ідей, з нормальною організацією... Тобто я, так само як і ви, книжок перечитав. Соціологічні дослідження вказують на те, що наше суспільство не сприймає більш-менш реальних програм. Ті, хто захоче перемогти на виборах з реальними обіцянками, без зайвої соціальної риторики, матимуть малі шанси на підтримку. Особисто я переконаний, що оптимальною для України є ліберально-демократична ідеологія із соціальним нахилом.

Збираєтеся у відпустку на час виборчої кампанії?

— Усе зроблю згідно із законодавством. А коли стану народним депутатом, напевно, складу повноваження і далі працюватиму міністром, а може, й ні.

А яким може бути наступний щабель у вашій політичній кар’єрі?

— Напевно, чергова відставка років через два... Взагалі, як Бог дасть. Після цієї історії з літаком я нікуди не поспішаю.

До речі, що ви відчували, коли дізналися, що одна турбіна вашого літака не працює?

— Хвилин через п’ятнадцять після того, як ми вилетіли з Косова, я покликав стюардесу і запитав, чому літак не на заданій висоті. Вона відповіла, що все нормально, а потім вийшов пілот і повідомив, що в нас невеличка технічна проблема — не працює турбіна. Секунд десять переживав внутрішню істерику і намагався триматися спокійно...

Зраділи, коли в аеропорту «Бориспіль» побачили міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича?

— (Сміється.) Звичайно. Також мене потішив власник Українських Середземноморсь-ких авіаліній, який зателефонував і пояснив, що аварія — це штатна ситуація. А я у відповідь порадив йому не літати на його літаках. Це перший і, сподіваюся, останній рейс, коли я полетів чартером коштом міністерства. Краще літати рейсовими літаками в економ-класі, але ж є країни, з якими немає прямого авіасполучення.

Кар’єра міністра

Березень 2007 р. — міністр закордонних справ

Вересень 2006 р. — перший заступник голови Секретаріату президента, представник президента у Кабміні

Вересень 2005 р. — міністр економіки

2005 р. — перший заступник голови Одеської облдержадміністрації

2004 р. — в. о. голови НБУ

2003 р. — перший заступник голови Нацбанку

Вересень 2001 р. — міністр економіки АР Крим

2001 р. — заступник голови правління банку «Аваль»

1998 р. — консультант кредитного департаменту, радник голови правління АППБ «Аваль»

1996 р. — закінчив Чернівецький державний університет за спеціальністю правознавство

1992 р. — засновник, президент юридичної фірми «Юрек Лтд»

Я робив інтерв’ю з усіма міністрами транспорту  в 2004 – 2007 рр. (Червоненко, Бондар, Рудьковський) усі вони не залежно від політичної орієнтації збиралися розвивати одні й ті ж проекти. Але в усіх була спільна біда: вони нічого із своїх планів так і не реалізували. Ми з Бондарем говорили предметно і по суті.

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2920079188.html

Гривня-2012

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Наталії БОРЗОВОЇ

Заступник голови Секретаріату президента, екс-міністр транспорту Віктор Бондар пояснив, чому транспортна інфраструктура в Україні занепадає швидше, ніж її розвивають

10 секунд на Читання

В інтерв’ю Контрактам Віктор Бондар розповів про те, що:

1) до місцевих адміністрацій залучають бізнесменів

2) Укрзалізницю контролює депутат Антон Пригодський

3) Укрморпорт став вотчиною Андрія Клюєва

4) захищав приватні інтереси, працюючи в уряді

У президентському Секретаріаті ви курируєте питання, пов’язані з призначенням керівників місцевих адміністрацій. Хто і за якими критеріями їх добирає?

— Претендентів на посади пропонують губернатори. Потім комісія, яку я очолюю, розглядає кандидатури і готує рекомендації президенту. Приблизно кожну п’яту кандидатуру ми відхиляємо. Головний критерій — досвід роботи на держслужбі чи на посаді топ-менеджера в бізнесі. Особисто я рекомендував губернаторам звертати увагу на молодих людей віком до 35 років, ми прагнемо осучаснити клас держслужбовців.

Паралельно з нами відповідні кандидатури розглядає Кабмін, але він не робить подання до отримання наших висновків. До речі, кадрові питання не є для мене основними, я — свого роду посередник між Кабміном, Секретаріатом і губернаторами.

Хто приймає рішення про призначення — президент чи прем’єр?

— Якщо виникають розбіжності (а вони виникають у 40-50% випадків), прем’єр просто не підписує подання, а ми змушені призначати людей виконуючими обов’язки голів адміністрацій.

Ви стверджуєте, що досвід роботи в бізнесі є перевагою претендента на посаду у виконавчій владі. Хіба не треба відокремлювати бізнес від держави?

— Йдеться не про власників, а про найманих працівників. Посада директора якогось середнього чи великого підприємства — це пік кар’єри молодої людини, відповідно її може зацікавити перехід у керівництво, приміром, райдержадміністрації. З погляду держави це виграш, адже вихідці з бізнесу зазвичай особисто знають впливових бізнесменів, хто і скільки податків недоплачує тощо.

Скільки платять топ-менеджери за призначення на керівні посади в адміністраціях?

— Грошей мені не пропонували, але телефонували відомі люди, ображені тим, що ми не призначили когось з їхніх протеже. Хоча загалом потужні підприємства легко вирішують питання на рівні районної влади, хоч би хто її очолював. Якщо ви нормально сплачуєте податки, влада вас завжди підтримає.

А, наприклад, земельні питання — це компетенція місцевих рад, а не адміністрацій. Після того як Верховна Рада продовжила мораторій на продаж землі, місцеві ради розподіляють ділянки за кадастровими цінами (фактично за копійки) між комерційними структурами.

Чому не всі облдержадміністрації підтримали урядову ініціативу адміністративного обмеження цін на хліб?

— Уряд вивів у поле прокурорів, але ж усім зрозуміло, що врожай від цього не збільшиться. Я був присутній на зустрічі президента Віктора Ющенка з міністром АПК Юрієм Мельником і віце-прем’єром Віктором Слаутою, яка відбулася за два тижні до зернової кризи. Ми домовилися про механізм подолання наслідків засухи.

Було вирішено, зокрема, що держава викупить зерно у трейдерів за світовими цінами без урахування транспортних витрат. Але після цього представники уряду чомусь здійняли паніку, а хлібозаводи, відчувши, що ціни на зерно коливатимуться, вирішили перестрахуватися і дещо підвищили ціни на продукцію. Зараз ситуація начебто стабілізувалася.

Чи планує Секретаріат провести конституційний референдум одночасно з виборами до парламенту?

— Напевно, ні. Питання референдуму може стати актуальним після виборів. Якщо зараз винести Конституцію на референдум, є ризик укинути країну у правовий хаос.

Хто підказав Ющенку ініціювати створення двопалатного парламенту?

— Зараз регіони не можуть обстояти свої інтереси на рівні центральної влади. Уряд зосереджений здебільшого на макроекономіці, нафті, газі, розподілі бюджетних коштів, підтримці АПК, роботі залізниці, морських портів, держзакупівлях та інших фінансово ємних сферах. Губернаторам і їхнім підлеглим міністри доручили виконувати поточну чорнову роботу. Поява другої палати стимулюватиме розвиток територій.

Наприклад, на будівництво та реконструкцію доріг у зв’язку з підготовкою до Євро-2012 щороку потрібно витрачати $5-7 млрд. З держбюджету можна виділити до $2 млрд, решта мають бути кредити з терміном погашення до 20 років. Але зараз замість того, щоб будувати дороги, держава утримує 46 тис. працівників Укравтодору.

Навіть в усіх країнах СНД ця галузь давно віддана на відкуп бізнесу і місцевій владі!.. А український уряд незрозуміло навіщо розпорошує колосальні ресурси, не доводячи до кінця жоден з проектів. А якщо врахувати, що дороги в країні руйнуються швидше, ніж їх будують, то через 5-7 років інфраструктурна криза лише поглибиться.

Хіба колишній бізнесмен, міністр транспорту Микола Рудьковський не знає, як ефективно розпоряджатися коштами на будівництво доріг?

— Укравтодор безпосередньо підпорядкований уряду, а фактично — виконує тільки ті завдання, які ставить віце-прем’єр Андрій Клюєв.

Як будуватимуть другу кільцеву дорогу навколо Києва, адже майже вся земля в області вже давно перебуває у приватній власності?

— Головна проблема цього проекту — відсутність грошей, уряд чомусь вирішив будувати цю дорогу державним коштом. Але питання умов відчуження окремих земельних ділянок, за моєю інформацією, залишається відкритим. Парламент ухвалив відповідний закон, але він не дієвий, а декларативний, права та обов’язки власників і держави потрібно деталізувати.

Коли Укрзалізниця добудує залізничний міст через Дніпро у Києві?

— Проект мусили завершити цього року, але, за наявною інформацією, будівництво призупинили як таке, що не є пріоритетним для Укрзалізниці. Аналогічна ситуація і з новим міжміським залізничним вокзалом. Свого часу, до речі, я пропонував продати усі приміщення, непотрібні Укрзалізниці для обслуговування пасажирів, і за рахунок отриманих коштів завершити ці проекти. Відверто кажучи, не розумію, навіщо тримати на балансі транспортного підприємства ресторани, готелі, кінозали...

Але в мене таке враження, що Мінтранс мало впливає на рішення Укрзалізниці, яку очолює пан Козак, що до призначення на посаду керував лізинговою компанією, близькою до Антона Пригодського, впливового депутата з Партії регіонів.

Наскільки виправдане підвищення цін на залізничні квитки?

— Коли я очолював Мінтранс, збитки Укрзалізниці від пасажирських перевезень становили 2,5 млрд грн на рік і їх компенсували за рахунок транспортування вантажів. Логічно піднімати ціни для пасажирів на 5-10% кожні шість місяців протягом трьох років. Лише так можна зняти додаткове навантаження на промислові підприємства.

Чи вдалося викорінити практику надання знижок на вантажні перевезення за відкати?

— Півтора року тому спеціальну комісію Мінтрансу, яка мала вивчити процедуру надання знижок експедиторам, просто не пустили до офісу Укрзалізниці. Можу сказати, що за часів Кирпи існувало три категорії експедиторів. Представники першої мали знижку на рівні 40%, другої — 30%, третьої — 20%.

Щоб перейти з однієї категорії в іншу, компанія мала збільшити обсяги перевезень, але це в теорії. Я свого часу підписав наказ, який знищив ці категорії, і сподівався встановити пряму залежність між знижками та обсягами перевезень. Укрзалізниця це рішення заблокувала через суд.

Екс-міністр транспорту Георгій Кирпа свого часу створив ДП «Укрморпорт», ви його ліквідували, а Микола Рудьковський знову відновив. Чиї бізнес-інтереси стоять за цими маніпуляціями?

— Укрморпорт, який я ліквідував, існував за рахунок 7% відрахувань з прибутків морських портів і теоретично мав займатися закупівлею обладнання для задоволення їхніх потреб. На практиці усі порти справно перераховували гроші й передавали цьому ДП заявки на закупівлі не лише обладнання, а навіть рукавиць для вантажників.

Укрморпорт, виконував зобов’язання, як йому заманеться. Після того як 36 аудиторів вичистили ці конюшні й підвели баланс, ми з тодішнім міністром фінансів Пинзеником розробили для кожного порту чіткий фінплан і делегували директорам портів право розпоряджатися коштами відповідно до кошторисів і Закону про держзакупівлі. Міністр Микола Рудьковський повернув на посади колишніх друзів Кирпи, і вони спробували відновити status quo.

Але в уряді сидять люди не ликом шиті, й Кабмін, підтримавши пропозицію щодо відновлення Укрморпорту, перевів його під своє підпорядкування. Рудьковський, таким чином, залишився не при справах.

А чому Укрморпорт не ліквідував ваш попередник, а нині — губернатор Запорізької області Євген Червоненко?

— Щоб змінити, розформувати чи створити ДП потрібен час. Він просто не встиг цього зробити.

Чи встигне Україна реконструювати аеропорти до 2012 року?

— Для будівництва нових та осучаснення існуючих аеропортів потрібно приблизно два з половиною роки. Але зараз авіаційний департамент Мінтрансу практично не працює, адже його керівник перебуває у підвішеному стані — між урядом і міністерством точиться боротьба за те, хто керуватиме цією сферою. В невизначеному стані й керівництво ДП «Украерорух», хоча програма реформування галузі затверджена.

Планують, зокрема, збудувати 6 регіональних аеропортів — у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Одесі та Сімферополі, а в Борисполі розгорнути грандіозне будівництво (зокрема, із залученням кредиту в розмірі $500 млн від японського уряду та інвестицій АероСвіту). Причому АероСвіт після напружених переговорів погодився на умови аеропорту, а після зміни його керівництва вдалося навіть розігнати всю публіку, яка присмокталася до земель навколо аеропорту, обслуговування літаків тощо.

Але уряд Януковича замість того, щоб продовжити розпочату справу, спіткнувся на питанні, хто очолить цей проект. Регіональні аеропорти мали будуватися коштом держбюджету, в мене була принципова домовленість з колишнім прем’єром Юрієм Єхануровим щодо цього, Віктор Пинзеник також не заперечував.

На будівництво планували виділити майже 1 млрд грн. На жаль, уряду Януковича вистачило політичної волі профінансувати лише будівництво донецького аеропорту, на це в держбюджеті передбачили 140 млн грн.

Чому ціни на авіаквитки в Україні зіставні з цінами на міжнародні рейси?

— Ринок внутрішніх авіаперевезень, м’яко кажучи, непрозорий, а якщо відверто — штучно монополізований.

Чим займалася харківська ФПГ «Сігма», в якій ви починали кар’єру?

У 1992 році ми з другом заснували юридичну компанію «Сталкер» — заробляли на юридичному супроводженні й захисті інтересів клієнтів у судах. У процесі роботи познайомилися з керівництвом Сігми і 1995 року увійшли до її складу. ФПГ мала інтереси в енергетиці, торгівлі, промисловості, банківській справі тощо.

У 1995-му змінився склад акціонерів, портфельні інвестори-американці вклали в бізнес $100 млн, отримали пакети акцій близько 70 підприємств і відкрили офіс у США. Найвідоміше придбання — київський оператор кабельного телебачення «Воля».

Ви були співвласником?

— Ні, працював топ-менеджером. Зараз, наскільки мені відомо, в групі лише один власник українець, решта — американці.

Чи складно було керувати Донецьким м’ясокомбінатом у середині 1990-х?

— Сігма придбала цей завод, інвестувала близько $800 тис., а віддачі не отримала — були такі директори, які тікали прямо з грішми. Час тоді був, скажімо так, трошки бандитський. Я поїхав на завод налагоджувати справи і залишився там, ми вивели підприємство у прибуток, а потім були змушені продати дешевше, ніж воно коштувало. Фактично нас випхнули з області. До речі, тоді я перезнайомився практично з усіма нині впливовими донецькими політиками.

У 1999 році повернувся до Києва і зосередився на розвитку Волі та реалізації інших ІТ-проектів. Кабмін тоді шукав людину, яка очолила б ІТ-підрозділ, створила урядовий портал тощо. Один мій знайомий запропонував це зробити мені. Досі не розумію, чому я погодився.

Від керівника департаменту урядового Секретаріату до заступника міністра — кадрова прірва. Як ви її перескочили?

— 2004 року, працюючи в уряді, я захищав Волю, від якої влада вимагала зняти з ефіру 5-й канал, проти компанії навіть порушили кримінальні справи. Моя позиція була відома Євгену Червоненку, який пізніше і запросив мене до себе заступником. Мою активність на засіданнях Кабміну, нарадах у президента помітили і після відставки уряду Тимошенко підвищили. Перейти до Секретаріату було нескладно.

---

Кар’єра чиновника

2006 р. — заступник голови Секретаріату президента

2005 р. — міністр транспорту і зв’язку

2001 р. — керівник центру, начальник управління, заступник директора департаменту Секретаріату Кабміну

2000 р. — віце-президент ТОВ «Українські комунікації» (м. Київ)

1999 р. — голова правління ВАТ «Донецький м’ясокомбінат»

1997 р. — заступник директора ТОВ «Європейський фонд розвитку» (м. Харків)

1996 р. — юридичний радник АТ «Фінансово-промислова група «Сігма» (м. Харків)

1992 р. — студент Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого

1975 р. — народився у Ленінграді

Такі люди, які хоч і є певною мірою важливими, але не «говорячі глови» і не перші особи, відповідно не розбалувані довгими інтерв’ю, досить швидко розкриваються і починають розповідати цікаві речі. Так вийшло і цього разу. Шкода, що він при узгодженні викинув місце проте, як став керувати «Шахтарем». Причина проста: він любив грати у футбол з Брагіним, і той коли став власником клубу поставив свого кориша керувати клубом.

 

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2820079156.html

Права нога Ахметова

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Президент Професійної футбольної ліги, віце-президент ФК «Шахтар» (Донецьк) Равіль Сафіуллін розповів, навіщо олігархи фінансують збитковий футбол

— Спонсори рано чи пізно розберуться з тими, хто лізе в їхні кишені

В інтерв’ю Контрактам народний депутат розповів про те, що

1) Ринат Ахметов допоміг знайти політичний компроміс

2) Вадим Щербань вмів будувати стадіони

3) Ігор Коломойський не фінансує Динамо (Київ)

4) Григорій Суркіс не відповів, хто купує арбітрів

А судді хто?..

Навіщо Ринат Ахметов, Ігор Коломойський, Григорій Суркіс, Петро Димінський та інші українські олігархи утримують збиткові футбольні клуби?

— Людям просто подобається футбол. Спонсори клубів цілком можуть собі дозволити літати до Європи на кращі матчі, але утримують місцеві команди, адже на їхню гру ходять дивитися їхні земляки. Дехто зі спонсорів у дитинстві відвідував матчі своєї команди.

Минулої осені власники футбольних клубів збиралися разом. Про що говорили?

— Окрім власників на цій зустрічі були присутні президент Федерації футболу України Григорій Суркіс і я. Ми говорили насамперед про те, як зробити футбол прибутковим, як підвищити рівень кваліфікації суддівства.

Бізнес-інтереси олігархів перетинаються, вони підтримують різні політичні сили. Чи не заважає це спілкуватися на футбольні теми?

— Ці зустрічі не такі часті, тому на них обговорюємо виключно футбольну тематику. Політичні симпатії спілкуванню не заважають, не слід плутати спорт з політикою.

Якщо власники клубів не задоволені рівнем суддівства, чому б їм не домовитися про те, щоб їхні люди не стимулювали суддів?

— Йшлося насамперед про професійний рівень суддів. Цю проблему неможливо вирішити протягом однієї зустрічі.

ПФЛ закидає президенту ФФУ Григорію Суркісу, що арбітри часто припускаються помилок на користь київського Динамо. Але конфлікт між вами виглядає, як боротьба за вплив на суддівство. Що зміниться, якщо ФФУ очолить інша людина?

— Більшість скандалів, які виникають після матчів, пов’язані з тим, що суддя припустився помилки, наприклад, не призначив пенальті. Дії арбітра оцінює делегат матчу, якого призначає ФФУ, скаргу на суддю розглядає експертна комісія, організацією роботи якої також займається ФФУ. Два роки тому під час матчу за Суперкубок між Шахтарем і Динамо наші гравці порушили правила, арбітр помилився і не призначив пенальті. У результаті цього суддю дискваліфікували на півроку.

За аналогічну помилку, але на користь Динамо, суддю дискваліфікували на два тижні. Скандал щодо якості роботи суддів виникає чи не в кожному турі. 7 арбітрів було переведено до першої ліги лише протягом другого кола цьогорічного Чемпіонату України!.. Це стосовно суддівства. А на посаді президента ФФУ, на мій погляд, повинна бути людина, яка не має жодного стосунку до якогось із клубів. Але якщо вже Суркіс сконцентрував у своїх руках футбольну владу, то він має так вибудувати систему, щоб ані в клубів, ані у спонсорів, ані у вболівальників не було підстав говорити про суб’єктивність суддівства.

Скільки коштує суддівська помилка?

— За всю історію футболу було не більш ніж десяток випадків, коли факт підкупу арбітра вдалося довести. Якби я назвав якусь суму, це означало б, що я знаю про конкретні випадки… Це Григорій Михайлович нещодавно заявив, нібито йому арбітри зізналися, що їм давали і вони брали. Після цього в мене до Суркіса лише одне запитання: чому він не вивів хабарників на чисту воду? Дуже хотілося б почути на нього відповідь.

Що заважає переобрати голову ФФУ, враховуючи той факт, що політичний вплив групи Суркіса—Медведчука послабився?

— До складу ФФУ входять не тільки клуби, а й обласні федерації, асоціації міні-футболу, пляжного футболу, жіночого тощо. Вплив клубів на ФФУ мінімальний.

Ділова гра

Чому ви проти обмеження кількості легіонерів в українських клубах?

— До ПФЛ звернулися 13 клубів вищої ліги з проханням відреагувати на прагнення виконкому ФФУ скоротити ліміти на легіонерів. Я не можу не обстоювати позицію клубів. Тим більше що їх можна зрозуміти — нам не вистачає власних молодих і яскравих гравців, немає тих, хто міг би завтра поповнити дорослі команди. Знайти кваліфікованого гравця дуже важко.

Напевно, керівники клубів непогано заробляють на купівлі легіонерів, отримуючи відкати від їхніх агентів. Чи не так?

— З проханням обстояти квоту до нас звертаються не керівники, а власники клубів, які платять за гравців зі своєї кишені. Той, хто отримує відкат, має розуміти, що він бере гроші з кишені власника. І, повірте, якщо люди зуміли заробити капітали, які дозволяють спонсорувати футбол, то вони розберуться з тими, хто лізе до їхньої кишені. Це питання часу. Іноді трапляється, що хтось почав інвестувати в футбол і не встиг розібратися в усіх тонкощах цієї справи.

Коли український футбол стане справжнім бізнесом?

— Для цього потрібно заповнити трибуни стадіонів. Хоча кількість відвідувачів зросла за останній рік на 20%, загалом українці пасивно ставляться до вітчизняного футболу. Втім, як клуби грають, так народ до них і ставиться!..

Наскільки прибутковою справою є продаж клубної атрибутики?

— Рівень реалізації атрибутики залишає сподіватися на краще.

Скільки заробляють на продажу гравців?

— Донецький Шахтар, наприклад, продав Тимощука за $20 млн. Але ж річний бюджет клубу — $85 млн. Близько $7 млн він отримує за гру в Лізі чемпіонів. Але найближчим часом доведеться багато інвестувати, Ринат Ахметов будуватиме стадіон, вартість якого становить близько $250 млн. До цього чималі гроші вкладали в базу команди і дитячу спортивну школу. В інших клубів аналогічна ситуація, їхні власники також будують стадіони і вкладають чималі кошти в розвиток футболу.

Мета — виконати соціальну місію і вийти на прибутки, які отримують провідні клуби Європи. Основні статті доходів відомі: продаж прав на телевізійну трансляцію, реклама під час матчів, продаж символіки, квитків та абонементів. Але для того, щоб вийти, наприклад, на гідні доходи від продажу прав на трансляції, потрібно створити якісний товар і вміло його продати. Зараз ПФЛ над цим працює, ми звернулися до всіх клубів з проханням передати нам усі телевізійні права, адже в пакеті вони коштують дорожче. Торік ми їх продали за $2,35 млн, цього сезону розраховуємо отримати більше.

А чому Дніпро і київське Динамо не передали до загального пулу права на трансляцію матчів з їхньою участю?

— Наших потенційних покупців цікавить, правами яких клубів ми володіємо (лише тоді вони зможуть скласти ціну на пул), у той час як клуби цікавить ціна, за якою ми продаватимемо права на трансляцію (так спонсори зможуть вирішити, чи передавати нам ці права). До речі, Дніпро вже приєдналося до пулу, кияни вагаються.

Чи справді співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський зараз фінансує не лише Дніпро, а й київське Динамо?

— ПриватБанк не фінансує Динамо, а рекламується на футболках гравців. Подивіться, які цікаві матчі між Дніпром і київським Динамо, і зрозумієте, що в киян є власні джерела фінансування.

Наскільки поширені договірні матчі в чемпіонатах України? Скільки заробляють на цьому аутсайдери турнірної таблиці?

— Довести факт договірного матчу дуже складно. Відповідні сигнали ми іноді отримуємо від арбітрів чи делегатів матчу, зі ЗМІ, але якщо питання про договірний матч порушується на офіційному рівні, то скликається Комісія чесної гри, яка проводить розслідування. Час від часу деякі тренери та керівники клубів закидають конкурентам, що вони начебто вдаються до договірних матчів. Ми оперативно реагуємо, але просимо надати факти. До речі, жоден з клубів ще не довів, що інша команда провела договірний матч. Натомість ми караємо тих, хто безпідставно робить такі заяви.

Іноді я спілкуюся з власниками букмекерських контор, і вони розповідають, здебільшого постфактум, що підозрюють той чи інший клуб у замовній грі. У букмекерів є власна проста й ефективна методика визначення цього зла: якщо протягом короткого проміжку часу різко збільшилася кількість ставок на певний матч, то букмекери просто знімають його з парі.

Скільки можна заробити на тоталізаторі, знаючи про домовленість між командами?

— Не знаю, я за все життя не зробив жодної ставки.

Яким чином і скільки розраховують заробити на Євро-2012 спонсори футбольних клубів?

— Львів, Київ, Дніпропетровськ і Донецьк прийматимуть Чемпіонат Європи. Скрізь потрібно створити відповідну туристичну інфраструктуру, прокласти дороги, під’їзні шляхи до стадіонів, реконструювати аеропорти, збудувати бази для тренування і проживання команд, які приїдуть на Чемпіонат. Без інвестицій вітчизняних підприємців і власників ФК все це неможливо зробити. Держава, безумовно, проводитиме тендери, і виграє їх той, хто запропонує кращі умови. За моєю інформацією, низка компаній вже пропонують власним коштом збудувати інфраструктуру, взамін отримавши право розгорнути мережі ресторанів, барів, готелів, розрахованих на приїзд уболівальників.

Особиста справа

Як ви, працівник СЕС, стали віце-президентом донецького Шахтаря?

— На посаду мене запросив тодішній президент ФК «Шахтар» Олександр Брагін, я часто грав з ним у футбол, можливо, це й стало причиною його пропозиції.

Хто замовив вбивство Брагіна?

— Був вибух на стадіоні «Шахтар», під час якого загинули Брагін і ще кілька людей. Це все, що я можу сказати.

Чому після загибелі Брагіна президентом ФК «Шахтар» став Ринат Ахметов?

— Вони були близькими людьми, обоє любили футбол, і цілком природно, що Ринат Леонідович продовжив справу Брагіна.

А з Ахметовим ви грали у футбол?

— Ні, не доводилося. Але можу сказати, що Ахметов (як, до речі, і Брагін) — це організатор, з яким водночас і важко, і легко працювати. Важко, бо він висуває високі вимоги, а легко, бо він ніколи не відмовляє у фінансуванні, потрібному для справи.

Розкажіть, як ви вперше вийшли на іноземний клуб, щоб купити гравця?

— Раніше був зовсім інший підхід, ніж зараз. Хтось комусь якось зателефонував, отримав відеозапис, запросив футболіста, ми його проглядали і вирішували, купувати чи ні. Іноді траплялося, що інформація про гравця не відповідала дійсності. Наприклад, декларувався зріст 190 см, а був 180 см, вагу вказували 75 кг, а в реальності було 85 кг тощо. Таких гравців ми, як правило, відправляли назад, але останнє слово завжди було за тренером. Проте таке аматорство було властиве не лише Донецьку, а й усьому пострадянському простору.

А у 1996 році Ахметов поставив завдання виборювати перше місце в Чемпіонаті України. У багатьох це викликало сміх, але в підсумку Шахтар став чемпіоном. При цьому Ринат Леонідович не намагався вразити політичний бомонд, який зазвичай відвідував матчі Шахтаря з київським Динамо. Ахметов у цьому плані взагалі дуже скромна людина, він просто любить футбол, до речі, досі намагається не пропускати матчів своєї команди.

Зараз займаєтеся бізнесом?

— Ні, працюю в ПФЛ і в парламенті.

Як ви пережили помаранчеву революцію?

— Прихід помаранчевих до влади сильно вдарив по футболу. Друга ліга втратила чверть команд, адже змінилися голови облдержадміністрацій, клуби другої ліги функціонували здебільшого за рахунок місцевих бюджетів. Типовий приклад — Сумська область. Екс-губернатор Володимир Щербань збудував стадіон у Сумах, не витративши на це жодної бюджетної копійки. Свого часу це був найкращий стадіон в Україні. У Щербаня була команда, яка грала у першій лізі й ставила завдання вийти до вищої. Зараз її немає. Я особисто звертався до нинішніх керівників області, щоб вони підтримали команду, писав листи президенту. Нуль реакції.

Від будівництва стадіону в Сумах навряд чи були в захваті місцеві підприємці.

— Нормальний мешканець Сум хоче вболівати за свою команду, а завдання влади — надати йому таку можливість.

Які бюджети команд 1-ї і 2-ї ліг?

— До $1 млн на рік.

Чому президент назвав «важливою і корисною» позицію Ахметова щодо подолання політичної кризи?

— Можливо, Ринат Леонідович запропонував оптимальний компромісний варіант. Перш ніж щось говорити, він завжди ретельно зважує слова, прораховує всі можливі варіанти розвитку подій... Я в цьому переконувався не раз. Я не бізнесмен, але криза навряд чи сприяла б розвитку футболу. Протягом двох місяців протистояння жоден з власників ФК навіть не хотів обговорювати футбольні проблеми. Особисто мені казали, що спочатку треба вирішити інші питання, бо може статися, що фінансування клубів буде припинено.

---

Кар’єра менеджера

З 2002 р. — народний депутат

З 2000 р. — президент ПФЛ України

1994 р. — перший віце-президент ФК «Шахтар» (Донецьк)

1993 р. — заступник комерційного директора підприємства «Моноліт»

1990 р. — заввідділом гігієни праці державного територіального об’єднання охорони і зміцнення здоров’я населення

1979 р. — лікар районної СЕС, заввідділенням міської СЕС (м. Макіївка)

1978 р. — закінчив Донецький медінститут ім. Горького, санітар неврологічного відділення Донецької міської лікарні № 18, згодом лікар Рівненської СЕС

1955 р. — народився у м. Макіївка (Донбас)

З СП завжди легко працювалося. Я скидав їм заявку і вони через місяць-два назначали зустріч. Звичайно, якщо не йшлося про Ющенка чи Балогу, ці були на десятому небі і за сімома замками.

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2720079126.html

У грубій грошовій формі

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Перший заступник голови Секретаріату президента Олександр Шлапак розповів про примітивні й витончені форми лобізму

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Олександр Шлапак розповів про те, що

1) ДПАУ приховує інформацію про відшкодування ПДВ

2) уряд не дав адекватної відповіді УкрГаз-Енерго

3) президент реагує на прохання власників ІСД

4) радився з олігархом Ігорем Коломойським

Ручний режим

Чим зумовлене бажання президентського Секретаріату отримувати від уряду інформацію про відшкодування ПДВ?

— Президент повинен мати вичерпну інформацію про стан справ у країні, щоб приймати соціально-економічні рішення. Особисто в мене немає підстав стверджувати, що уряд повертає ПДВ вибірково і намагається тиснути на певних суб’єктів господарювання, але якщо порівняти суми, отримані різними бізнес-групами, то стає зрозуміло, що компанії, інтереси яких не обстоюють представники коаліції, мають проблеми з відшкодуванням. Уряд закрив інформацію про повернення ПДВ і зробив собі ведмежу послугу — такий його крок можна тлумачити як завгодно.

Хто саме з бізнесменів порушує проблему відшкодування ПДВ на рівні Секретаріату?

— Можу сказати лише, що станом на 1 травня (відтоді уряд перестав інформувати нас про ситуацію в цій сфері) рівень відшкодування ПДВ у середньому по країні становив 40%, в Донецькій області — 60%, а, наприклад, в Івано-Франківській — 13%. І я не пересмикую дані, а говорю про кумулятивну проблему, яка загострюється, починаючи з 1 січня. Якщо у травні—червні ситуація вирівнялася, то з боку голови ДПАУ Анатолія Брезвіна було б логічно поінформувати про це нас і громадськість. Але потрібно розуміти, що проблеми при відшкодуванні ПДВ є не лише в Україні. Наприклад, британські урядові експерти звертають увагу на те, що при поверненні ПДВ через неправильне оформлення документів і прямі крадіжки держава втрачає до 18% загальної суми відшкодування. У Німеччині та Австрії, де, за даними ЄС, також існують серйозні проблеми з адмініструванням ПДВ, ця цифра становить близько 10% — так само, до речі, як і в Україні.

Той факт, що чинний закон про державні закупівлі провокує корупцію, визнали усі міністри, депутати і бізнесмени, з якими спілкувалися Контракти. Чим президенту не сподобалися зміни до закону, розроблені комісією на чолі з першим заступником міністра фінансів Вадимом Копиловим?

— Передусім законопроекту про держзакупівлі не було в переліку нормативних актів, який запропонувала правляча коаліція і який прийняла ВР після домовленостей між Ющенком, Януковичем і Морозом. Але за великим рахунком проблема у сфері закупівель зумовлена не лише чинним законодавством — в уряду і без цього є достатньо важелів, щоб організувати нормальну роботу цієї системи.

— Бізнес-інтереси урядової коаліції заважають навести лад у сфері держзакупівель

— Візьмемо, наприклад, найгострішу проблему держустанов — монополізацію інформаційної системи (де, згідно із законом, вони зобов’язані розміщувати тендерні оголошення). Щоб її вирішити, уряд планував створити окремий сайт, на якому б розміщувалася інформація про тендери. На це навіть були виділені кошти і визначений виконавець — Антимонопольний комітет. Рішення прийняли два місяці тому, а сайта досі немає! Переконаний, що навести лад у цій сфері заважають бізнес-інтереси окремих груп всередині урядової коаліції. Це при тому, що тендерною проблематикою опікуються лідер фракції ПР Раїса Богатирьова (вона ж — президент Тендерної палати України), Вадим Копилов, голова АМКУ Олексій Костусєв, голова Комісії ВР з моніторингу виконання закону про закупівлі Олександр Ткаченко, а групу розробників чинного закону свого часу очолював міністр внутрішніх справ Василь Цушко. На мій погляд, зусилля лише цих людей дозволили б системі працювати значно ефективніше навіть у межах недосконалого закону.

А ви говорили про це з першим віце-президентом Тендерної палати України Ксенією Ляпіною, яка пройшла до ВР 5-го скликання за списком НСНУ і також є співавтором чинного закону про держзакупівлі?

— Ні я, ні мої підлеглі не обговорювали з нею ці проблеми... Взагалі я думаю, що новий закон про держзакупівлі буде прийнятий вже новим парламентом. Принаймні текст документа практично узгоджений урядом, народними депутатами і Секретаріатом.

Проблема номер газ

Чи вдалося уряду вивести з кризи НАК «Нафтогаз України»?

— Зважаючи на останні цифри, які я бачив, загрози банкрутства немає, але НАК перебуває у складному фінансовому становищі. Думаю, за нормальної роботи керівництва компанія вийде на нормальні показники. Взагалі всі спекуляції навколо НАК зумовлені браком реальної інформації. Фінплани, які затверджує уряд, необгрунтовані й недостатньо деталізовані, певні документи не виходять за межі профільних міністерств, відповідно важко оцінити становище компанії об’єктивно. Непоганий резерв для поліпшення становища НАК — потенційне збільшення ціни за транзит та зберігання газу. Саме такі директиви надасть президент уряду, який обговорюватиме питання газопостачання з росіянами. Це з одного боку.

З іншого — потрібно визнати, що Івченко і Шелудченко (екс-керівники НАК) свого часу провадили неефективну кредитну політику. І ми маємо інформацію (хоча і без прямого підтвердження) про те, що структури, близькі до Газпрому, намагаються скупити боргові зобов’язання Нафтогазу. Росіяни прагнуть отримати додатковий важіль впливу на українську сторону і звести газові відносини між державами до відносин між компаніями. Рано чи пізно це станеться, але зараз газопостачання — серйозне політичне питання, і ми не поділяємо бажання понизити статус переговірників до рівня суб’єктів господарювання.

Чому президент підтримав саме облгази в конфлікті з СП «УкрГаз-Енерго»?

— Передусім облгази майже ніколи не виконували зобов’язань щодо реконструкції газових мереж, переданих їм в експлуатацію Нафтогазом. І вимога НАК укласти нові договори, в яких зафіксувати чітке зобов’язання облгазів спрямовувати частину прибутку на розвиток мереж, є цілком справедливою.

Інша історія — УкрГаз-Енерго, яке є монопольним постачальником газу для промислових підприємств (хоча АМКУ цього чомусь ніяк не може довести). Кабмін постановою зобов’язав усі промпідприємства купувати газ і послуги з транспортування виключно в УкрГаз-Енерго. І в цій сфері, як скаржаться облгази, є купа проблем: УкрГаз-Енерго або нав’язує їм явно невигідні угоди, або не платить, або затримує платежі. Зрозуміло, що музику замовляє той, у кого гроші... Саме тому президент звернувся до уряду з проханням внести зміни до постанови і надати право підприємствам обирати, в якому форматі їм підписувати угоди щодо транспортування газу.

Навіщо Віктор Ющенко публічно втрутився в протистояння між УкрГаз-Енерго та ІСД?

— Президент просто попросив уряд не підтримати тих чи інших, а знайти в собі сміливість розібратися в ситуації, адже з призупиненням газопостачання і вимогою підписати новий контракт посеред року зіткнувся не лише ІСД, а й комбінат ім. Ілліча. Ці дві компанії публічно звернулися до президента та уряду. Глава держави відреагував, а Кабмін — ні, він чомусь вважає це протистояння справою суб’єктів господарювання. Але доки на ринку України працює один постачальник газу промисловим споживачам, його сумнівні дії — це проблема уряду і АМКУ. На жаль, держава не дала адекватної відповіді на цей виклик.

Через кого великі бізнесмени виходять на президента, коли в них виникають проблеми?

— Механізмів комунікації дуже багато. У випадку з підвищенням ціни на газ було офіційне звернення з боку компаній з проханням втрутитися і розібратися в ситуації. На мій погляд, у майбутньому зростатиме вплив галузевих громадських об’єднань. Позитивний приклад — співпраця уряду з операторами нафтового ринку.

Кулуарні питання

Комітети з підготовки чемпіонату Європи з футболу в 2012 році одночасно створили й очолили президент і прем’єр. Йде боротьба за грошові потоки?

— Такі оргкомітети завжди двоповерхові. Віктор Ющенко очолює координаційний комітет, який контактуватиме з поляками, представниками європейських футбольних організацій тощо. Усі організаційні функції виконуватиме оргкомітет, який очолює Віктор Янукович і до складу якого входять міністри, губернатори, мери.

Кабмін планує прийняти постанову, якою звільнить деяких імпортерів від сплати мита у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. Як потрапити до цього переліку?

— Я ще не бачив проекту цієї постанови. Є рекомендація УЄФА надавати пільги певним компаніям, які спеціалізуються на підготовці спортивних заходів. Кабмін скористається цією можливістю.

Як у Секретаріаті президента сприйняли ідею бізнесмена Рината Ахметова замовити план стратегічного розвитку України іноземним фахівцям?

— Особисто я не став би авансом засуджувати цю ідею. Що більше підходів до стратегії реформ, то краще. Взагалі, спілкуючись з олігархами, неважко зрозуміти, що для багатьох із них поняття «капіталізація держави» є визначальним.

Але це не заважає ні ФПГ, ні чиновникам заробляти на перерозподілі бюджетних ресурсів, податкових преференціях, управлінні держпідприємствами, поверненні фіктивного ПДВ. Чи не так?

— Одне одному не суперечить. Те, про що ви говорите, не заважає державі вступити до СОТ. Крім того, олігархи готові робити свої бізнеси прозорішими, всім цікаві ринки IPO. Усі розуміють, що іншого шляху просто немає.

Особисто вам пропонували гроші за вирішення того чи іншого питання?

— Ні, гроші — дуже груба форма лобізму, можливо, хтось і намагається банально купувати чиновників, але насправді лобістські механізми значно складніші, в них задіяні і люди, які працюють в апаратах та готують рішення, і народні депутати, і наближені до власників ФПГ тощо.

Ви працювали заступником голови правління ПриватБанку. Чому перейшли на держслужбу?

— В уряд пішов працювати мій товариш Сергій Тігіпко. На той момент він потребував підтримки і запросив мене до своєї команди. До речі, коли я працював у бізнесі, то ми з друзями постійно жартували, що в уряді сидять недолугі люди. Здавалося, що змінити ситуацію і провести реформи дуже просто, виявилося — ні.

Чи намагався пролобіювати через вас якесь рішення співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський?

— Працюючи міністром економіки, іноді сам телефонував Коломойському, щоб дізнатися його бачення ситуації, наприклад, на нафтовому ринку. Таких фахівців, як Коломойський, в Україні одиниці.

Наскільки до порад Коломойського прислухається президент?

— Останнім часом я не спілкуюся з Коломойським і не відстежую його політичні контакти.

Як ви влаштувалися до Секретаріату?

— Мене запросив Арсеній Яценюк. Тоді формувалася нова команда, і мені запропонували очолити соціально-економічний напрям.

Які події найбільше вразили після оприлюднення Указу про дострокове припинення повноважень ВР?

— Штурм Генпрокуратури і нагнітання ситуації з обох боків. Зітхнув з полегшенням, коли президент, прем’єр і спікер публічно заявили, що домовилися. На відміну від Віктора Ющенка я не був упевнений, що конфлікт вдасться розв’язати мирним шляхом.

---

Кар’єра чиновника

2007 р. — перший заступник голови Секретаріату президента

2006 р. — заступник голови Секретаріату президента

2005 р. — голова Держказначейства

2003 р. — заступник голови НБУ

2001 р. — міністр економіки

2000 р. — заступник міністра економіки

1998 р. — керівник групи радників віце-прем’єр-міністра

1993 р. — директор Львівської філії, директор Західного головного управління, заступник голови правління КБ «ПриватБанк»

1990 р. — голова облради Демократичної спілки молоді Львівщини

1984 р. — секретар комітету комсомолу ЛПІ, заввідділом комсомольських організацій, згодом 1-й секретар Львівського ОК ЛКСМУ

1982 р. — інженер-програміст

1977 р. — студент Львівського політехнічного інституту

1960 р. — народився у м. Іркутську (РФ)

 З Морозом ми зустрілися у приміщенні для офіційних прийомів ВР. Щось є в офіційній обстановці, виникає певна дистанція і важче розговорити клієнта. Сподобався внутрішній дворик ВР, там затишно і правильний феншуйJ

 http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2520079062.html

Спікер спотикання

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Голова Верховної Ради України Олександр Мороз вивчив плани Секретаріату президента щодо ескалації політичної кризи

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Олександр Мороз розповів про те, що

1) дострокові вибори — авантюра

2) розпуск парламенту спланували в жовтні 2006 року

3) не керує міністром внутрішніх справ по мобільному

4) Луценку не дали відсвяткувати День працівника міліції

Війна без регламенту

Ви начебто погодилися на дострокові парламентські вибори, попри ваші численні заяви про те, що ВР працюватиме до 2011 року. Чи справді президент переграв коаліцію?

— І я, і Віктор Янукович стверджували і стверджуємо, що вибори непотрібні, ми погодилися з тим, що їх можна провести, але лише на законній конституційній основі. Президент руйнував правове поле неконституційними указами до нашої спільної заяви про перевибори. Знайшовши компроміс, ми створили умови, щоб опозиція довела існування законних підстав для дострокового припинення повноважень парламенту. Будь ласка, нехай складуть мандати, і ВР не буде повноважною. Зокрема, ми керуватимемося нормою Конституції і висновками Конституційного Суду (які він зробив у 2002 році), коли отримаємо від ЦВК підтвердження про те, що певну кількість депутатів, які припинили свої повноваження, ніким замінити. Поки що умови для проведення дострокових виборів не створені.

Лідери опозиції впевнені, що для складання депутатських повноважень не потрібно рішення ЦВК. Чи готові до дострокових виборів особисто ви?

— Є регламент Верховної Ради, який передбачає процедуру складання повноважень, і в ньому чітко записано, що депутати у письмовій формі повідомляють головуючого про те, що подали заяви про вихід з фракцій. Відповідно головуючий на наступному пленарному засіданні оголошує про цей факт у присутності заявників. Це робиться для того, щоб можна було переконатися у достовірності наміру депутата і його підпису. Наприклад, у Секретаріаті ВР є заява депутата Юрія Артеменка (фракція НСНУ. — Ред.) про те, що він відмовляється скласти повноваження. Також встановлено факти, що лідери фракцій принесли деякі фальшиві заяви. Я не маю права узаконювати фальш. До речі, ще невідомо, хто приймав рішення на останніх з’їздах БЮТ і НУ про перегляд виборчих списків, які повноваження у делегатів цих з’їздів, наскільки правомірними є їхні рішення, чи можна на їхній підставі видавати указ про проведення дострокових виборів. Приміром, коли формують виборчі списки, то про це обов’язково за 5 днів до проведення з’їздів повідомляють ЦВК, яка направляє на них своїх працівників, і ті перевіряють правильність організації з’їзду. Зрозуміло, що не всі ці проблеми стосуються функцій ВР, але від них залежать перспектива вищого законодавчого органу і стабільність держави. Це не другорядні речі, а дострокові вибори — авантюра.

Депутати, які перейшли з опозиції до коаліції, планують створити в парламенті фракції БЮТ і НУ. Коли в парламенті з’являться клони провідних політичних сил?

— У Верховній Раді є позафракційні депутати. Це відповідає регламенту, якого вони мають дотримуватися. Усе, що вони роблять в організаційному сенсі, — це їхня справа, а не моя.

Заступник секретаря РНБО України Олександр Турчинов підозрює вас у тому, що ви за допомогою мобільного зв’язку керували міністром внутрішніх справ Цушком під час зіткнення підрозділу «Беркут» з бійцями УДО в приміщенні Генпрокуратури. Чи має право на це спікер за регламентом, до якого ви апелюєте?

— Якщо в Турчинова справді є дані про те, що я говорив з Цушком по мобільному, значить, він займається прослуховуванням. До речі, після відставки Юрія Луценка з посади міністра ВС кілька машин для прослуховування зникли. Можливо, зараз їх використовують. Але я не вів розмов з Василем Цушком, весь цей час я був у президента і не міг користуватися телефоном за визначенням. Утім, Цушко діяв у межах своїх повноважень, законно, відповідально.

А чому, наприклад, Турчинов мовчить про те, що підрозділи УДО заблокували прокуратуру і замкнули кабінети її працівників, навіть заступників генпрокурора? Невже УДО має на це повноваження? Чому заблокували входи до Конституційного Суду та перешкоджали роботі суддів? Таких запитань безліч, а відповідь на них одна — все це вияви узурпації влади інститутом президента.

Під стінами Генпрокуратури Василь Цушко віддавав накази бійцям Беркута після консультацій по телефону. З ким він спілкувався?

— Можливо, він обговорював ситуацію з підлеглими, можливо, з кимось іншим. Запитайте про це в самого міністра внутрішніх справ.

Навіщо СПУ заробляє електоральні бали на хворобі Василя Петровича?

— Міністр Цушко призупинив розвиток конфлікту, ймовірно, з трагічними наслідками для себе. Йому це коштувало здоров’я, шкода. Не думаю, що ви хотіли б, аби конфлікт переріс у ще небезпечніші форми.

У витоків

Конфлікт спричинило намагання коаліції створити у ВР конституційну більшість — 300 народних депутатів — з метою позбавити президента впливу на діяльність парламенту. Хто саме є ідеологом цього проекту — ви чи прем’єр?

— Я заявляв про намагання зібрати 300 голосів, щоб проголосувати зміни до Конституції, які стосуються місцевого самоврядування і децентралізації влади. Ще в грудні 2004 року ми з Нашою Україною направили їх до Конституційного Суду. Хоча розширення коаліції і не подобалося президенту, воно відбувалося за Конституцією і регламентом. Заяви про те, що через збільшення коаліції спотворюється воля народу, — від лукавого. Утім, ми змінили норми регламенту, які тепер не дозволяють переходити депутату в індивідуальному порядку або в коаліцію, або в опозицію. Водночас переходи депутатів з опозиції до більшості (чи навпаки) не дають юридичної можливості президенту розпускати парламент. Крім того, 80% законів у нинішній каденції ВР ухвалено конституційною більшістю (300 і 400 голосів). Що ж у цьому поганого?

Погано те, що ви продовжили дію мораторію на продаж землі, який заважає розвитку аграрного сектору, а також ухвалили закон про Кабмін без урахування конституційних повноважень президента. Навіщо ваші партнери по коаліції розглядали можливість ліквідації інституту президента?

— Хіба президент злякався заяв окремих депутатів? Політикам властиво висловлювати будь-які думки, але не можна на підставі чиїхось заяв робити юридичні кроки, тим більше неправові.

Особисто ви задоволені тим, що СПУ увійшла до коаліції з ПР і КПУ?

— Ми діяли оптимально, виходячи з конкретної ситуації. Справді, люди, які стояли на Майдані, очікували формування так званої коаліції демократичних сил. Але це було неможливо, я це зрозумів, аналізуючи позиції провідників НУ і президента. Їх не влаштовувала Тимошенко на чолі Кабміну. При цьому вони намагалися пристойно виглядати в очах виборців. Щоб ніхто не звинуватив НУ у зраді, знайшли винуватих — соціалістів.

Ви відчуваєте себе винуватим?

— Мені відомо, що якби Порошенка обрали спікером, то через три місяці відправили б у відставку уряд Юлії Володимирівни. Повторилася б історія вересня 2005 року, і тоді спокійно можна було б зайнятися створенням коаліції ПР і НУ. Відповідна угода навіть була парафована. А якби соціалісти не підтримали Порошенка, залишаючись у коаліції, то нас би звинуватили у зриві домовленостей. Такі плани справді були. Я шкодую про те, що ми не зламали цю гру раніше, адже протягом року парламент працював би стабільно.

Про що домовлялися Янукович, Ющенко і Мороз під час багатоденних переговорів напередодні призначення Віктора Федоровича прем’єром?

— Тривалі переговори були пов’язані з прийняттям Універсалу національної єдності.

У вересні 2006 року тодішній лідер СПУ Василь Цушко заявив, що соціалісти не проти, щоб міністра ВС призначав президент. Чому ви не виконали цієї домовленості?

— Я брав участь у всіх переговорах 2006 року, і таких домовленостей з президентом у нас не було. Призначення міністра ВС президентом спричинило б двовладдя, доведене до абсурду. Напевно, Василь Петрович мав на увазі щось інше. Взагалі ні в кого не було самоцілі обмежити права президента. Наприклад, редакція прийнятого закону про Кабінет Міністрів відрізняється від президентського варіанта незначною мірою. Ми домовилися з президентом, що усунемо протиріччя шляхом внесення поправок після того, як він підпише закон. Шкода, що природні неузгодженості згодом використовували лише як привід для конфронтації.

Третій зайвий

Чому, попри наполягання Ющенка, НУ так і не приєдналася до коаліції?

— Не Ющенко, а я наполягав на тому, щоб НУ увійшла до коаліції, це відповідало б інтересам України. До речі, ми забезпечили присутність представників НУ у владі, відвівши їм третину місць в уряді. Але в жовтні 2006 року з’явився план реваншу шляхом розпуску парламенту, дострокових виборів тощо. У той час я не міг повірити, що президент вдаватиметься до таких кроків. Але коли недавно, у розпал усіх подій, подивився на цей документ, то зайвий раз упевнився, що ця криза була спланована заздалегідь.

А звідки у вас цей план?

— В усіх органах влади працюють люди, для яких важливим є збереження законності.

Хто, за вашою інформацією, його складав?

— Запитайте у представників Секретаріату президента. Не випадково екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко просив мене, що коли вирішуватиметься питання про його заміну, то добре було б почекати, доки він не відсвяткує День працівника міліції, тобто — розглянути це питання в лютому-січні. До речі, він ніде тоді не говорив про зраду соціалістів, добросовісно працював міністром в уряді Януковича і планував це робити й надалі. Не виключаю, що його міністерство мали намір використати для реалізації плану реваншу. Адже той конфлікт, який виник навколо Генеральної прокуратури, вирішився б інакше, якби міністром був не Василь Цушко. У плані також було передбачено об’єднання БЮТ і НУ, які були антагоністами з вересня 2005 року. Ще недавно говорили про те, що БЮТ і НУ створять мегаблок, але зараз вони знову йдуть на вибори окремими колонами.

Зрозуміло, що наявні суперечності між органами влади, які вилилися в кризу, зумовлені недосконалістю Конституції, співавтором змін до якої є особисто ви. Чи не відчуваєте провини за хаос у державі?

— Ті, хто говорить про недосконалість Конституції, її не читали. Погоджуюся, що в ній є певні недоречності, які можна було б зняти на другому етапі політреформи. Наприклад, немає сенсу у формуванні Кабміну двома інститутами влади — парламентом і президентом. Справді, внаслідок цього на засіданнях уряду виникають конфлікти. Але ж рядок про призначення міністрів оборони і зовнішніх справ був збережений у Конституції за наполяганням Нашої України.

Логічно, звичайно, щоб уряд формувався виключно парламентом. Ще одна неузгодженість — статус губернаторів: вони призначаються і підконтрольні президенту, але є керівниками виконавчої влади на місцях, а вищим органом виконавчої влади є Кабмін. Зрозуміло, що вони мають бути підпорядковані Кабміну. Загалом же дискусія з приводу недовершеності Конституції пов’язана з тим, що нова редакція Основного Закону суттєво обмежує владу президента. Недарма близькі до президента політики знову висувають тези про те, що новий текст Конституції потрібно приймати на референдумі. І хоча цього тексту ніхто не бачив, я знаю, що все зводиться до повернення авторитарної моделі правління.

Політики постійно поливають один одного брудом, а потім сідають за стіл, тиснуть руки, посміхаються і домовляються. Які відчуття при цьому виникають?

— Така особливість політики. Коли ведуться переговори, я розумію, що у візаві є якісь думки, які не дають йому можливості довіряти повністю. Аналізуючи конкретні кроки, краще розумієш стратегічну лінію поведінки політика і вже більш-менш знаєш, у чому йому можна вірити, а в чому — ні. У цьому сенсі дуже цікаві відносини БЮТ і Нашої України. Саме завдяки БЮТ було проголосовано закон про Кабмін, який викликав обурення президента і, можливо, спричинив появу неконституційних указів. А коли після подолання президентського вето нашоукраїнці залишили сесійний зал, Тимошенко звинуватила їх у тому, що вони думають не про Україну, а про посади. Зараз образи БЮТ і НУ знову в минулому.

---

Кар’єра спікера

1944 р. — народився на Київщині

1965 р. — закінчив Українську ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію, інженер Ємільчинського районного об’єднання «Сільгосптехніка», служба в армії

1966 р. — викладач, заввідділенням механізації сільського господарства Таращанського технікуму механізації сільського господарства

1974 р. — старший інженер-технолог, старший виконроб мехзагону Таращанського райоб’єднання «Сільгосптехніка»

1975 р. — старший інженер Київського обласного об’єднання «Сільгосптехніка»

1976 р. — завсектором механізації

та електрифікації сільського господарства, заступник завідуючого сільськогосподарським відділом Київського обкому Компартії України

1983 р. — секретар Київської обласної ради профспілок

1985 р. — перший секретар парткому Київських обласних організацій та установ

1989 р. — завідуючий аграрним відділом Київського обкому Компартії України

З 1990 р. — народний депутат

1991 р. — голова політради СПУ

1994 р. — голова Верховної Ради

1998 р. — лідер фракції СПУ у ВР

З 2006 р. — голова Верховної Ради

Після інтерв’ю Шуфрич розповів, що та фракція в середині Регіонів, яка вирішила йти на перевибори домовилася з Балогою про те, що в разі, якщо ПР і НУНС набирає більшість вони автоматом створюють коаліцію, а якщо більшість буде в БЮТ-НУНС, то буде така коаліція. Ніхто тоді не очікував різкого скачка БЮТу. Шуфрич вважав, що розпускатися не потрібно.

Після інтерв’ю два рази вносив правки, правив сам себе. Потім прес-секретарка, гламурна баришня, плакалася, якщо ми їх не внесемо, то її виженуть. Ми внесли, бо по-перше вони були не суттєві, по-друге ми переїхали в новий не зручний і жаркий офіс без кондиціонерів і у мене не було жодної мотивації звершувати трудові подвиги.

 

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2420079033.html

Завжди готовий

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Нестор Шуфрич мав власний план на випадок штурму Верховної Ради

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам міністр МНС Нестор Шуфрич розповів про те, що

1) підрозділи МНС готувалися до пожеж в уряді

2) МНС володіє арсеналами різноманітної зброї

3) шкодує за проданим бізнесом

4) Кабмін Януковича провадить соціал-демократичну політику

У зоні конфлікту

У розпорядженні МНС до 55 тисяч військових внутрішньої служби. Що ви робитимете, якщо завтра президент видасть наказ про їх перепідпорядкування собі як головнокомандувачу?

— Цей наказ буде незаконним, до речі, як і наказ про підпорядкування внутрішніх військ. Підозрюю, що такий документ вивчатиметься з погляду кримінального права.

Чи розглядалася можливість використання підрозділів МНС у разі виникнення силового протистояння між президентом і Кабміном?

— Безумовно. У мене був розроблений план дій на випадок будь-якої надзвичайної ситуації техногенного характеру. Наприклад, коли розгорталися події навколо приміщення Генпрокуратури, там перебувало кілька підрозділів МНС, які мали забезпечувати пожежну і хімічну безпеку. Наші підрозділи були підтягнені до кожної точки протистояння. Про це знали керівники усіх силових структур.

Заступник секретаря РНБО Олександр Турчинов заявляв, що команда президента серйозно розглядала небезпеку штурму Секретаріату президента підрозділами МВС. Ви знали про такий план коаліції?

— Можливості штурму Секретаріату не розглядалися ніколи. Хоча обидва укази про розпуск ВР не відповідають вимогам Конституції, як і укази про відставку суддів. Не кажу вже про відсторонення генерального прокурора і підпорядкування собі підрозділів МВС. Саме тій стороні потрібні були провокації. Адже перший неправомірний крок завжди зробити важко, а наступні робляться все легше і легше.

МНС розглядало Секретаріат як зону конфлікту?

— Безумовно, хоча передумов і не було. Також ми розглядали уряд, ВР, тобто всі об’єкти. Ми відпрацьовували наші дії на випадок штурму ВР, спроби підпалити Кабмін чи ВР.

Кілька місяців тому в одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що в Україні мають відбутися якісь гострі події. Ви мали на увазі плани коаліції зі збільшення своєї чисельності до 300 депутатів і усунення посади президента?

— Я мав на увазі природний сплеск активності опозиції, але не думав, що до неї приєднається Ющенко.

У подіях, що відбувалися після 2 квітня, мене дивує спроба міністра оборони Анатолія Гриценка зробити сенсацію з того, що міністр МВС Василь Цушко звертався до МО з проханням передати їм зброю. Така передача відбувається з певною періодичністю, оскільки підрозділи МВС вистрілюють набої під час тренувань. Якби МВС планувало якісь дії, про які не хотіло б повідомляти Міноборони, то вони могли б звернутися з проханням передати їм зброю до нас. У нас є великі арсенали різноманітної зброї, але ми їх не використовуємо, оскільки це заборонено законом. Зброя залишилася з тих часів, коли в наших частинах солдати проходили строкову службу.

Силове протистояння могло позначитися на бізнесі потужних структур, які мають серйозний політичний вплив. Цей чинник відіграв роль при досягненні компромісу між Ющенком і Януковичем?

— Це запитання не до мене. Я не приватна особа, а член Кабміну і приймаю позицію Віктора Федоровича. Але я завжди наполягав на тому, що ми маємо до кінця захищати закон і Конституцію, яку порушив Ющенко. Щодо останніх домовленостей, то ідея використати статтю Конституції, в якій йдеться про припинення діяльності ВР, якщо 150 народних депутатів складають повноваження, не є юридично бездоганною. Бо підстави для дострокових виборів виписані в іншій статті. У цьому випадку опозиція і коаліція могли б створити умови для проведення дострокових виборів або розпустивши коаліцію, що є принизливим для нас, або ВР могла б 30 днів не збиратися за спільною домовленістю (це, згідно зі ст. 90 Конституції, дало б правові підстави для указу про призначення нових виборів). Сьогодні ж, оскільки учасник блоку «Наша Україна» Партія промисловців і підприємців не визнає рішення з’їзду НУ про виключення їхніх кандидатів у депутати зі списку, цілком можливо, що Верховна Рада буде дієздатна.

Судові інтриги

Подейкують, що ваш колега по СДПУ(О) Віктор Медведчук намагається повернутися у велику політику і для цього активно включився в роботу, пов’язану з Конституційним Судом. Це так?

— По-перше, Віктор Володимирович завжди в політиці. По-друге, увечері 25 квітня КС мав прийняти остаточне рішення щодо конституційності Указу президента про розпуск парламенту. Яке це мало бути рішення, я не знаю. Будемо відверті, в Україні щось приховати практично неможливо. Можу припустити, що появу другого Указу про розпуск парламенту спричинив цей намір КС винести рішення.

Як коаліції вдалося переконати лояльного до президента голову Конституційного Суду Івана Домбровського піти у відставку?

— Суддя Домбровський за 9 місяців свого головування не прийняв жодного рішення. Якби усі звернення, які надходили до КС, були на користь Ющенка, хіба він затягував би їх розгляд? Я припускаю, що Домбровський робив усе, щоб КС діяв на користь Ющенка. І коли зрозумів, що далі «дахувати» Ющенка вже неможливо, а проводити неконституційні рішення він не хотів або не міг, то пішов у відставку. У цьому аспекті цікавими є відставки начальників УДО — найбільш відданого Ющенку Петра Плюти та Петра Опанасенка. Я підозрюю, що вони відмовилися виконати певні вказівки Ющенка під час відомих подій у Конституційному Суді та Генеральній прокуратурі і, мабуть, саме з цієї причини пішли у відставку. Не можна не згадати, як Ющенко відновив Святослава Піскуна на посаді генерального прокурора, а потім, коли той сказав, що від нього вимагалися речі, з якими він не міг погодитися з погляду законності, то його миттєво зняли з посади.

Але Янукович казав, що він Домбровському довіряє.

— Ми і зараз йому довіряємо, бо він не прийняв жодного неправомірного рішення, але, на жаль, й інших також.

Як ви стали міністром, адже ви не є членом жодної з партій, які сформували коаліцію?

— Пропозицію я отримав від Віктора Федоровича, тому таке питання коректно ставити йому. Моє призначення розглядалося ще 4 серпня, але потім ця квота відійшла назад до Нашої України.

Ви плануєте брати участь у дострокових виборах?

— Давайте повернемося до цього питання після того, як буде виконано усі юридичні процедури, необхідні для проведення перевиборів.

Самовибух

У пік політичного напруження МНС відклало ліквідацію застарілих боєприпасів. Це рішення якось пов’язане з протистоянням між президентом і коаліцією?

— 5 травня ми завершили перший етап ліквідаційних робіт, на 275-й артилерійській базі поблизу Новобогданівки знищили реактивні снаряди системи залпового вогню «Смерч», «Град» та «Ураган». Проте нам довелося відкласти ліквідацію тих боєприпасів, які можуть вибухнути самі по собі без дії зовнішніх чинників, оскільки під час спеки на їх поверхні температура становила близько 80 градусів. Ми не можемо виключати того, що вони вибухнуть у будь-яку хвилину. Але навіть осколки не потраплять за межі території бази.

Скільки в Україні ще складів, на яких знаходяться такі снаряди?

— Немало. Деталізувати цю інформацію я не можу. Всі вони належать Міноборони. Ми за дорученням уряду утилізуємо боєприпаси лише на складах у Новобогданівці.

Боєприпаси ліквідуються державними підприємствами чи ви залучаєте приватні?

— У Новобогданівці працюють виключно наші фахівці. Інші об’єкти ми лише перевіряємо і готуємо до утилізації. Безпосередньо за знищення відповідають Міноборони, Мінпромполітики і Національне космічне агентство. До речі, за наполяганням Міністерства оборони до процесу були залучені приватні компанії. Річні витрати на утилізацію становлять близько 130 млн грн. Якщо я не помиляюся, половина цього бюджету йде через МО, і його освоюють, зокрема, й приватні компанії.

Останнім часом підприємці в інтерв’ю Контрактам почали скаржитися на те, що пожежники знову відновили свої візити до офісів різних компаній з перевірками і натяками на необхідність хабара. Система знову запрацювала централізовано?

— Міністерство ініціювало тільки одну перевірку, вона стосувалася технічного оснащення системи користування газовими балонами на підприємствах громадського харчування. На жаль, ми це зробили після відомого вибуху в кафе у Луганську.

Я чув про практику вимагання хабарів пожежними інспекторами, але хочу вірити, що при мені такого не буде. Ми реформували пожежний департамент, зараз він має чітку вертикаль, створюється система, яка чітко показуватиме, який інспектор коли і де був, тож приховати факт хабара він не зможе.

Але пожежна безпека далеко не досконала. Зараз пожежних частин удесятеро менше, ніж за часів СРСР.

У яку суму ця програма обійдеться бюджету?

— Поетапно держава має вкласти кілька сот мільйонів гривень, це точно. Частково фінансування візьмуть на себе місцеві органи влади.

МНС приваблює політиків можливістю розпоряджатися бюджетними коштами?

— Мені важко сказати, міністерство непросте. Я один з небагатьох міністрів, який, лягаючи спати, не знає, коли він встане. Дзвінки о будь-якій годині ночі — це для міністра МНС нормально. Часто доводиться приймати рішення — будити вище керівництво чи брати все на себе. Також міністр МНС часто стикається з необхідністю приймати рішення, не маючи можливості з кимось його погодити. З точки зору бюджету, міністерство нічим не відрізняється від інших, у багатьох відомств бюджет у декілька разів більший.

Бізнес продано

В інтерв’ю Контрактам два роки тому ви говорили про те, що вашій родині належить бізнес. Він у вас залишився?

— Ні, основні активи ми були змушені продати у 2005 році. Це було зроблено під тиском помаранчевих. Сьогодні ми залишаємося міноритарними акціонерами.

Хто саме з помаранчевих тиснув на вас і як?

— Повертатися до цього немає сенсу.

За скільки і кому ваша родина продала бізнес?

— Я не був акціонером підприємств нашої родини, і корпоративна етика не дозволяє мені відповідати на ці запитання. Безумовно, ми всі шкодували про те, що були змушені продати бізнес.

Правда, що у вас був чи залишається спільний бізнес з нинішнім міністром транспорту Миколою Рудьковським?

— Я ніколи не говорю про речі, які вже не є актуальними або ніколи і не були актуальними.

Чи правда, що вам належали нафтові свердловини на Полтавщині?

— Ні.

Якщо через політику вам довелося продати бізнес, то навіщо ви займаєтеся політикою? Тільки не кажіть, що заради поліпшення життя людей.

— Я не хотів зраджувати тих простих людей, які бачили в мені виразника їхніх політичних інтересів. Коли в тебе вірять люди, це надихає, але й вимагає віддачі та відповідальності.

Як з такої позиції ви оцінюєте вчинок Мороза, який створив коаліцію зі своїми колишніми політичними противниками?

— Відверто скажу, що це питання непросте. Але, враховуючи стратегічні цілі Мороза і СПУ, які полягали у продовжені конституційної реформи, я розумію, що він знайшов єдину можливість для втілення своїх ідей. При цьому помаранчеве об’єднання соціалістів і крайньо правих не було природнім, тож зараз усе стало на свої місця.

Але в економічній політиці Партія регіонів набагато правіша за помаранчевий Блок Юлії Тимошенко.

— Не погоджуюся з вами, адже найбільші соціальні видатки здійснював саме уряд Януковича. Наш Кабмін провадить швидше соціал-демократичну політику.

Ви обрані депутатом Верховної Ради Криму. До цього з півостровом вас нічого не пов’язувало. Балотуватися в Криму вас спонукала приваблива кримська земля?

— Мене обрали депутатом кількох місцевих рад. Чесно кажучи, я ніколи не думав, що скористаюся якимось із місцевих мандатів. Але для формування більшості мій голос був необхідним саме в Криму. Він був 51-м зі 100. Моя реєстрація народним депутатом АРК дала можливість створити більшість і сформувати уряд. Якби я склав мандат, то за мною у списку нашого блоку, на жаль, йшов представник іншої партії, яка оголосила, що не формуватиме з нами більшість. Зараз усі вони повернулися до нас, коаліція збільшилася і налічує понад 70 депутатів. Але найскладніше у формуванні більшості зібрати 51%. Далі люди самі приєднуються.

Зібрати 51% важко через корисливість політиків?

— Багато людей почуваються комфортно біля сили в будь-якому її вияві. Не кожен може боротися за свої ідеї за будь-яких умов. Багато людей шукають комфорту для своєї діяльності, й висловлювати якісь претензії до них просто некоректно.

У вас є земля на кримському побережжі?

— Поки що немає. Хочу і можу придбати, але немає на це часу. Бо коли купуєш землю, на ній потрібно щось будувати, а в мене немає на це часу. Я не хотів би, щоб хтось займався будівництвом без мого нагляду.

Ви часто буваєте на сесіях кримського парламенту?

— На жаль, не дуже. Але, спілкуючись із фракцією і керівниками парламенту, я знаю про ситуацію в Криму.

---

Кар’єра політика

З 2006 р. — народний депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

1998-2006 рр. — народний депутат України

1991-1998 рр. — директор, президент спільного підприємства «ВЕСТ-КОНТРЕЙД»

1992 р. — закінчив історичний факультет Ужгородського державного університету

1989-1991 рр. — комерційний директор спільного підприємства «ТЕКОП-КАРПАТ», радник із зовнішньоекономічних зв’язків кооперативного об’єднання «РЕТРО»

1987-1989 рр. — перекладач торгово-промислового підприємства Міноборони в Будапешті

1985-1987 рр. — служба в Радянській армії на території Угорщини

1966 р. — народився в Ужгороді

Це інтерв’ю декілька раз зривалося. Мені вже набридло їздити в БЮТівський штаб. Тоді Ющенко розганяв парламент і Вінський був у якійсь робочо-переговорній групі. І в нього постійно мінявся графік. Що за група ві н признавався, я так розумію це були якісь переговори з тими регіоналами, які не були принципово проти розпуску парламенту. Оскільки він вів переговори, то природно, що ніяких подробиць розповідати не хотів. Стандартна ситуація. До того ж він і сам по собі не надто говіркий. В цей час ніхто не знав що буде далі, усі залягли на дно і ні про яке спілкування з пресою не могло й бути мови, тому ми були раді і такому Вінському. Між іншим кабінет у нього був досить скромний і не в центральному місці.

 

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/32/2320079000.html

Блок лівих мільйонерів

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

До прохідної частини списків БЮТ потраплять ті, хто вкладе гроші в агітацію за блок

10 секунд на читання

Заступник керівника виборчого штабу БЮТ Йосип Вінський розповів Контрактам про те, що

1) мільйонерів включають до списку БЮТ за їхні організаційні здібності

2) приїзд мітингувальників до Києва був несподіванкою для деяких керівників Партії регіонів

3) БЮТ сповідує ліву ідеологію

4) БЮТ і Наша Україна сподіваються на виборах випередити Партію регіонів на 2%

5) спікера Олександра Мороза не радує його крісло

Доступ обмежено

За які заслуги перед Юлією Володимирівною БЮТ знову включив до списку бізнесменів-політиків, які не виявляли опозиційних настроїв, коли президентом був Леонід Кучма?

— Не бачу в цьому нічого дивного. У кожного депутата є своя політична історія, існують певні обставини, в яких він діяв. Оцінювати людину потрібно за тим, що вона робить сьогодні, тим більше в Україні, яка переживає революційний період. Політики, які добилися бізнесового чи політичного успіху за Кучми, не завжди є злочинцями, часто це досить талановиті організатори, у них багатий досвід, можливість у своєму регіоні впливати на електорат.

— Не можу сказати, що зрада Мороза була для мене несподі-ванкою

— Саме для цього ми вимагаємо ухвалення закону про імперативний мандат. Крім того, до списку включені тільки ті депутати, які не піддалися тиску і не захотіли продаватися.

А чим займається в партії і парламенті, приміром, Таріел Васадзе?

— Васадзе — керівник виборчого штабу в Запорізькій області, він забезпечив проведення виборчої кампанії на минулих виборах, забезпечить і зараз. Інший бізнесмен — банкір Сергій Буряк — начальник штабу в Хмельницькій області, Олександр Фельдман — у Харківській. Вони знані й авторитетні люди у своїх регіонах, чому партія має відмовлятися від такого ресурсу?

Багато підприємців, особливо на регіональному рівні, хотіли б почати активну політичну діяльність. Як зробити партійну кар’єру, наприклад, у БЮТ і стати місцевим депутатом?

— На наступних виборах жоден підприємець з позапартійного середовища депутатом стати вже не зможе. Ми сформували списки кандидатів у депутати до місцевих рад по всій Україні. У цих списках близько 150 тис. осіб — на 20% більше, ніж депутатських місць. За кожним ми закріпили певну територію, і тих, хто покаже кращий результат на парламентських виборах, буде включено до верхньої частини списків. Для того щоб стати депутатом, потрібно працювати на партію і мати авторитет у своєму місті чи районі.

Але щоб показати кращий результат, треба вкласти більше грошей...

— Це питання самого кандидата. На мажоритарних виборах кандидати ж витрачали свої кошти. Я, наприклад, коли балотувався за мажоритаркою, витратив усі сімейні заощадження. Гроші не підуть у касу партії, ми не вимагаємо від кандидата жодних внесків, нам потрібна ефективна робота. Цей механізм затверджений усіма партійними структурами аж до районних, усі кандидати про нього знають.

Під час минулих виборів партія тільки формувалася, тому не було жорсткого контролю за висуванням кандидатів, багато людей без політичного досвіду могли стати партійними керівниками різних рівнів, обиратися депутатами. Зараз партія стабілізувалася.

Дайте рекомендацію підприємцю, який планує партійну кар’єру в партії Батьківщина. З чого йому починати?

— Шлях простий: людину мають обрати членом бюро або керівником районної, міської чи обласної організації. Далі вона може просуватися партійною драбиною. Але той, хто активно займається бізнесом, не матиме часу поєднувати свою бізнесову діяльність з партійною. Якщо він зможе обратися на посаду й ігноруватиме партійні обов’язки, це викличе незадоволення в рядових активістів, що може загальмувати його подальшу кар’єру. Жоден керівник облорганізації не поєднує бізнесову і партійну діяльність. Звичайно, у нас немає обмежень ні щодо підприємців, ні щодо представників інших верств, але якщо людина хоче зробити партійну кар’єру чи стати депутатом від нашої партії, вона повинна багато часу віддавати політиці. Якщо ви не фанат цієї справи, то вам досить швидко стане нудно.

Чому, попри дію закону про імперативний мандат, БЮТ нікого зі своїх місцевих депутатів, які порушували партійну дисципліну, не позбавив депутатства?

— Ми розпочали цей процес, але за сприяння ПР ті, кого ми виключили, стали з нами судитися. Зараз ми пройшли етап апеляційних судів і починаємо їх виключати.

Яким чином відбувається фінансування партії?

— Механізм налагоджений, і залежності від одного спонсора сьогодні в БЮТ немає.

Ви не раз керували виборчими штабами. Одне з головних завдань керівника — налагодження системи фінансування. Поділіться практичним досвідом вирішення цієї проблеми.

— Якщо журналістам це так цікаво, то проведіть розслідування і опишіть реальні механізми фінансування Партії регіонів, тоді я вам розкажу механізм фінансування БЮТ.

Загальна думка така, що партії фінансуються за рахунок продажу місць у списку. Можете аргументовано її спростувати?

— Це цілковиті вигадки.

Але двоє людей, які тісно співпрацювали з БЮТ, публічно говорять про те, що практика продажу місць існувала. Це Бродський і Волков.

— Нехай Бродський скаже, за скільки він купив своє місце у списку до Київради. Позиції Волкова і Бродського не можуть бути коректними, оскільки ці люди шукали місце у списках БЮТ, але не знайшли підтримки всередині блоку. Вони просто ображені на Тимошенко.

У чому причина конфлікту Бродського і Тимошенко?

— Бродський — занадто дрібна фігура, щоб обговорювати його конфлікт з Тимошенко. Нехай він набере спочатку рейтинг Тимошенко, а потім ми з ним будемо говорити. Він все життя звик їздити на чужих плечах, вигравати на різних спекуляціях.

Скільки грошей готовий витратити БЮТ на майбутню виборчу кампанію?

— Не знаю, я не займаюся фінансуванням.

А хто займається?

— Інші люди. Я займаюся оргпитаннями.

2% надії

Робоча група з урегулювання політичної кризи, до якої ви входили, працювала досить довго. Регіонали спеціально затягували час?

— Ті політики-регіонали, які вели з нами переговори в робочій групі, були готові до компромісу. Але я знаю, що в Партії регіонів є група, яка категорично виступає проти перевиборів, і ці яструби разом зі спікером парламенту Олександром Морозом та лідером КПУ Петром Симоненком гальмували процес перевиборів, вносячи різні абсурдні пропозиції.

Хто саме представляє групу війни в Партії регіонів?

— Я не називатиму прізвищ, щоб потім не доводити, хто з них яструб, а хто ні. Представники цього крила постійно твердили, що виборів не буде. Власне кажучи, ця група і призвела до нинішнього конфлікту. Вони вважають, що їм потрібно було виграти Конституційний Суд і почати усунення президента. Не знаю, наскільки ці люди є самостійними, але у будь-якому випадку реалізація цієї стратегії веде в глухий кут і їх, і країну. Думаю, там не обходиться без впливів спецслужб Росії.

Коли ми сидимо за столом переговорів і несподівано для наших візаві до Києва прибуває 6-7 тисяч демонстрантів зі сходу України, це не свідчить про «єдність» всередині Партії регіонів. ПР водночас реалізовувала два сценарії: перший спрямований на те, щоб провести вибори у вигідний для себе час, другий — взагалі їх не проводити. Те, що Янукович на певний час виїжджав з України для якихось таємних переговорів, є свідченням того, що на нього чинився тиск, аби він вибрав радикальний сценарій дій. Ми всі були за крок від силового протистояння.

Навіщо БЮТ перевибори в умовах, коли більшість соцдосліджень показують, що ПР знову зможе сформувати правлячу коаліцію?

— Якби не указ про перевибори, то коаліція уже мала б 300 депутатів і стояло б питання втрати суверенітету. Щодо результатів виборів, то ми регулярно проводимо серйозні соцдослідження і вони зовсім не свідчать про 100% перемогу Партії регіонів та їхніх союзників. Шанси перемоги демократичних сил і регіоналів — 50:50. У Партії регіонів є електоральна межа — 37%. БЮТ і Наша Україна сумарно можуть набрати відсотків на 5 більше. Якщо виборчі кампанії БЮТ і НУ будуть технологічно правильно організовані, ми разом можемо набрати більше голосів, ніж блок ПР-КПУ-СПУ. Якщо комуністи йтимуть окремо і подолають 3% бар’єр, то різниця між демократичними силами і силами реваншу становитиме 2%, але все одно на нашу користь. Проте однозначно прогнозувати сьогодні результати виборів неможливо.

Наскільки є реальним створення блоку СПУ і ПР?

— Для СПУ це братська могила, але вона дає можливість Морозу протриматися певний час на плаву. Регіонали мають віддячити Морозу, тому, цілком можливо, він і ті, хто спонукав його перейти на бік регіоналів, потраплять до списку ПР.

Чи існує вірогідність створення спільного блоку БЮТ і НУ?

— Ми такої можливості навіть не обговорювали. НУ — це правоцентристська демократична сила, БЮТ — лівоцентристська. Якщо ми підемо окремими списками, то це дозволить нам набрати більше голосів.

Капіталісти у Соцпартії

Ви досить довго працювали з Олександром Морозом, вочевидь, добре його знаєте. Коли ви здогадалися, що лідер СПУ переметнеться до Партії регіонів?

— Я не можу сказати, що зрада Мороза була для мене цілковитою несподіванкою. Але я до останньої хвилини не вірив у те, що він здатний на такий крок. З ним грамотно і наполегливо працювали, щоб підвести до цього рішення.

Хто?

— Нинішній міністр транспорту Микола Рудьковський і колишній помічник Мороза нардеп Ярослав Мендусь. Вони діяли в меркантильних інтересах. Перший мав на меті особисту вигоду, а в другого відсутні будь-які моральні обмеження щодо того, як має провадитися політика. Сьогодні Рудьковський став міністром потужного міністерства, а за помаранчевої коаліції він не мав шансів увійти до виконавчої влади.

Ще до призначення міністром МВС Василь Цушко розповідав Контрактам, що якби Мороз не прийняв пропозицію регіоналів, то фракція СПУ «вибухнула б», оскільки соціалісти не отримували адекватного представництва у владі...

— Це брехня. Усі посади, які належали Соцпартії, були визначені й узгоджені, але там не було місця для спікера Мороза. Проте якби він хотів, то міг би бути першим заступником голови ВР, першим віце-прем’єром, міг би бути будь-яким міністром. Він зробив вибір виключно через крісло. Очевидно, що в електоральному плані партія від цього кульбіту програла. Не думаю, що виграв і сам Мороз, напевно, крісло його зараз мало радує. Цей аморальний крок він зробив через слабкість характеру.

Нові спонсори СПУ, такі як генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко, мали вплив на рішення Мороза?

— Бойко не був спонсором СПУ. Я стверджую, що з боку Бойка до виборчого фонду СПУ не було внесено жодної копійки. Його було включено до нашого списку як людину, яка має політичний вплив у Маріуполі, і в цьому місті ми отримали результат більший, ніж будь-де в Україні. Саме я привів у список СПУ Володимира Бойка, генерального директора заводу «Турбоатом» Анатолія Бугайця, одного з керівників сєверодонецького Азоту Олексія Кунченка. Вони не є власниками цих заводів, це дрібні акціонери і менеджери. Соціал-демократія тримається, зокрема, і на середньому класі управлінців. І я вважав, що СПУ має спиратися на людей, які представляють серйозні господарські структури.

Повертаючись до вашого запитання, скажу, що ці люди не були проти створення демократичної коаліції. Ключ до соціалістів лежав у Мороза.

Дехто говорить, що Олександр Мороз має тісні контакти в Кремлі. Це правда?

— Коли я був у Соцпартії, ми приймали всі свої рішення виключно самостійно, жодних порад чи тиску із закордону не було.

Ви були одним з найпослідовніших противників президента Кучми. Сьогодні, через два роки після революції, існує думка, що Кучма був не такий поганий, як його звикли вважати. Ваше ставлення до Кучми змінилося?

— Я не прибічник того, щоб плювати назад, але моє ставлення до Кучми не змінилося. Усі ті проблеми, які сьогодні є в державі, закладені Кучмою. Згадайте, як виростали олігархи під покровительством Кучми, як утискалися права і свободи людей, як фальсифікувалися вибори. Тільки політичний невіглас може називати Кучму хорошим президентом. Але він правильно зробив, що відійшов від політики, і говорити про нього сьогодні немає сенсу.

---

Кар’єра менеджера

З 2007 р. — заступник керівника виборчого штабу Блоку Юлії Тимошенко

2006 р. — голова фракції СПУ в парламенті

З 1994 р. — народний депутат України, перший секретар політради Соціалістичної партії України

1991-1994 рр. — начальник технічного центру «Бєларусь» підприємства «Агропромтехніка» на Хмельниччині

1981-1991 рр. — заввідділом, секретар, перший секретар Кам’янець-Подільського райкому ЛКСМУ, інструктор ЦК ЛКСМУ, заступник заввідділу Хмельницького обкому КПУ

1977-1982 рр. — інженер у Всесоюзному спеціальному конструкторсько-технологічному бюро «Сортнасінняовоч» у Кам’янці-Подільському

1977-1978 рр. — головний інженер радгоспу ім. Щорса на Рівненщині

1972-1977 рр. — навчався у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті

1956 р. — народився на Хмельниччині